Salmi 73

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Salmo di intelligenza: di Asaph. E perchè, o Dio ci hai tu rigettati per sempre, si è infiammato il tuo sdegno contro le pecorelle della tua greggia?	1 Псалом. Асафа Справді добрий Бог для правих, Господь для чистих серцем!
2 Ricordati della tua congregazione, che tua fu fin da principio. Tu comperasti il dominio di tua eredità: il monte di Sion fu il luogo di tua abitazione.	2 А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.
3 Alza per sempre il tuo braccio contro la loro superbia: quanti mali ha commesso il nemico nel santuario!	3 Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних.
4 E color che ti odiano se ne vantarono nel luogo stesso delle tue sommita.	4 Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.
5 Hanno poste (e non v' han fatto riflessione) le loro insegne; le insegne sulla sommità del tempio, come ad un capo di strada.	5 Вони не знають людських злиднів, і їх не б’ють, як простих людей.
6 Hanno similmente spezzate con accette le sue porte, come si fa degli alberi nella foresta: colle scure, e colle accette lo hanno atterrato.	6 Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.
7 Han dato fuoco al tuo santuario: han profanato il tabernacolo, che tu avevi sopra la terra.	7 Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.
8 Ha detto in cuor suo tutta la loro nazione: Leviam di sopra la terra tutti i giorni consagrati al culto di Dio.	8 Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнітом загрожують.
9 E noi non veggiam que' nostri prodigj, né v' ha pia alcun profeta, ed egli più non ci riconosce.	9 Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.
10 E fino a quando, o Dio, insulterà l'inimico, e l'avversario bestemmierà continuamente il tuo nome?	10 Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!
11 E perché ritiri tu la tua mano? tira fuor dal tuo seno la tua destra una volta per sempre.	11 І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?»
12 Ma Dio, il quale da' secoli è nostro Re ha operato salute nel mezzo della terra.	12 Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.
13 Tu desti col tuo potere saldezza al mare: tu le teste de' dragoni conculcasti nelle acque.	13 Чи ж я даремне беріг чистим моє серце, в невинності умивав мої руки?
14 Tu spezzasti le teste del dragone; gli facesti preda de' popoli dell'Etiopia.	14 Увесь день зносив побої, і докори — щоранку?
15 Tu apristi le rupi in fontane, e torrenti: tu asciugasti i fiumi nella loro forza.	15 Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», — то родові дітей твоїх був би я зрадник.
16 Tuo è il giorno e tua è la notte: tu creasti l'aurora, ed il sole.	16 І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був — той труд — для мене.
17 Tu facesti la terra, e i suoi confini: opera tua sono e l'estate, e la primavera.	17 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, не збагнув долю, що на них чекає.
18 Di queste cose ricordati. Il nemico ha detti improperj contro il Signore: e un popolo stolto ha bestemmiato il tuo nome.	18 Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.
19 Non dare in poter delle bestie le anime di quelli, che te onorano, e non ti scordar per sempre dell'anime de' tuoi poveri.	19 Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!
20 Volgi lo sguardo alla tua alleanza; perocché i più oscuri nomini della terra hanno copia di case iniquamente occupate.	20 Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.
21 L'uomo umiliato non si parta (da te) svergognato: il povero, e il bisognoso daran lodi al tuo nome.	21 І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.
22 Levati su, o Signore, giudica la tua causa: ricordati degli oltraggi fatti a te, di quelli, che un popolo stolto ti fa tutto giorno.	22 Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.
23 Non ti scordare delle voci de' tuoi nemici: la soperbia di color, che ti odiano va sempre in su.	23 Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.
	24 Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.
	25 Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.
	26 Тіло моє і моє серце знемагають; Бог — скеля мого серця і повіки моя доля.
	27 Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.
	28 А мені благо — близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.