Psalmi 90

Nova Vulgata	Біблія
¹ Precatio. Moysis viri Dei. Domine, refugium factus es nobis a generatione in generationem.	¹ Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.
² Priusquam montes nascerentur, aut gigneretur terra et orbis, a saeculo et usque in saeculum tu es Deus.	² Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.
³ Reducis hominem in pulverem; et dixisti: “ Revertimini, filii hominum ”.	³ Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»
⁴ Quoniam mille anni ante oculos tuos tamquam dies hesterna, quae praeteriit, et custodia in nocte.	⁴ Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.
⁵ Auferes eos, somnium erunt:	⁵ Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, мов та трава, що зеленіє.
⁶ mane sicut herba succrescens, mane floret et crescit, vespere decidit et arescit.	⁶ Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі — підтята висихає.
⁷ Quia defecimus in ira tua et in furore tuo turbati sumus.	⁷ Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.
⁸ Posuisti iniquitates nostras in conspectu tuo, occulta nostra in illuminatione vultus tui.	⁸ Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.
⁹ Quoniam omnes dies nostri evanuerunt in ira tua, consumpsimus ut suspirium annos nostros.	⁹ Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання.
¹⁰ Dies annorum nostrorum sunt septuaginta anni aut in valentibus octoginta anni, et maior pars eorum labor et dolor, quoniam cito transeunt, et avolamus.	¹⁰ Дні віку нашого — сімдесят років, а як при силі — вісімдесят років; і більшість із них — то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.
¹¹ Quis novit potestatem irae tuae et secundum timorem tuum indignationem tuam?	¹¹ Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення?
¹² Dinumerare dies nostros sic doce nos, ut inducamus cor ad sapientiam.	¹² Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.
¹³ Convertere, Domine, usquequo? Et deprecabilis esto super servos tuos.	¹³ Повернися, Господи! — докіль? — і змилуйся над слугами твоїми.
¹⁴ Reple nos mane misericordia tua, et exsultabimus et delectabimur omnibus diebus nostris.	¹⁴ Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.
¹⁵ Laetifica nos pro diebus, quibus nos humiliasti, pro annis, quibus vidimus mala.	¹⁵ Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.
¹⁶ Appareat servis tuis opus tuum, et decor tuus filiis eorum.	¹⁶ Хай з’явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.
¹⁷ Et sit splendor Domini Dei nostri super nos, et opera manuum nostrarum confirma super nos et opus manuum nostrarum confirma.	¹⁷ І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його — діло рук наших!