Psalmi 107

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati

Torna indietro

Bibbia Vulgata Clementina Біблія
1 Canticum Psalmi, ipsi David.1 Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його повіки.
2 Paratum cor meum, Deus, paratum cor meum ;
cantabo, et psallam in gloria mea.
2 Так нехай скажуть ті, що їх викупив Господь, котрих він викупив з руки гнобителя
3 Exsurge, gloria mea ; exsurge, psalterium et cithara ;
exsurgam diluculo.
3 і котрих зібрав з країв, зо сходу й заходу, з півночі і з-поза моря.
4 Confitebor tibi in populis, Domine,
et psallam tibi in nationibus :
4 Вони блукали пустинею, на безлюдді, дороги не знайшли до міста, де б їм жити.
5 quia magna est super cælos misericordia tua,
et usque ad nubes veritas tua.
5 Голодні й спраглі, — душа їхня всередині умлівала;
6 Exaltare super cælos, Deus,
et super omnem terram gloria tua :
6 тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
7 ut liberentur dilecti tui.
Salvum fac dextera tua, et exaudi me.
7 Він вів їх дорогою простою, щоб ішли до міста, де б їм жити.
8 Deus locutus est in sancto suo :
Exsultabo, et dividam Sichimam ;
et convallem tabernaculorum dimetiar.
8 Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
9 Meus est Galaad, et meus est Manasses,
et Ephraim susceptio capitis mei.
Juda rex meus ;		9 Бо він наситив спраглу душу і зголоднілу душу сповнив благом.
10 Moab lebes spei meæ :
in Idumæam extendam calceamentum meum ;
mihi alienigenæ amici facti sunt.
10 Вони сиділи в тьмі й тіні смерти, скуті нуждою й залізом,
11 Quis deducet me in civitatem munitam ?
quis deducet me usque in Idumæam ?
11 бо збунтувалися проти слів Божих і погордували радою Всевишнього.
12 nonne tu, Deus, qui repulisti nos ?
et non exibis, Deus, in virtutibus nostris ?
12 їхнє серце він упокорив бідою, вони спіткнулися, але помічника не було.
13 Da nobis auxilium de tribulatione,
quia vana salus hominis.
13 Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
14 In Deo faciemus virtutem ;
et ipse ad nihilum deducet inimicos nostros.		14 Він вивів їх із тьми й тіні смерти і розбив їхні кайдани.
15 Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
16 Бо він розбив мосяжні брами і розламав залізнії засуви.
17 Вони нездужали через свої переступи, прибиті за свої провини.
18 Усяка їжа їхній душі набридла і вони наблизились до брам смерти.
19 Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
20 Він послав своє слово й вилікував їх, і врятував їх із могили.
21 Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
22 Хай принесуть подячні жертви і з радістю діла його прославлять.
23 Ті, що у суднах пускаються на море, що ведуть торгівлю на водах великих,
24 побачили діла Господні і чудеса його в морській глибині.
25 Сказав, і буйний вітер знявся й підніс високо морські хвилі.
26 Знялись під саме небо, спустилися в безодню, в біді душа їхня танула.
27 І захиталися вони й закружляли, немов п’яний, пропала вся їхня мудрість.
28 Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і визволив їх із скорботи їхньої.
29 Він зробив з бурі тишу і втихомирив морські хвилі,
30 й вони зраділи, що затихло; він до бажаної пристані привів їх.
31 Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
32 нехай його возносять на народних зборах на раді старших хай його прославляють.
33 Він ріки обертає в пустиню, джерела вод — у суху землю.
34 У солончаки плодючу землю — через її мешканців злобу.
35 Він обертає пустиню в озеро воднисте і суху землю — у водні джерела.
36 Там оселює зголоднілих, щоб заснували місто для оселі,
37 щоб засівали ниви, виноградники садили, що дають урожай достатній.
38 Благословляє їх, і вони множаться вельми; не допускає, щоб у них худоби стало мало.
39 Їх змаліло, вони були прибиті утиском лихим та горем.
40 І той, що на князів кидає ганьбу, що їх блукати силує глухою пустинею,
41 підняв злиденного з нужди і його сім’ї, мов овець, розмножив.
42 Бачать те праві та радіють, і кожна злоба затуляє рот свій.
43 Хто мудрий, хай запримітить оці речі і хай зрозуміє милості Господні.