Giobbe 10

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - L'anima mia ha nausea della mia vita: lascerò che la mia parola si sfoghi contro di me, parlerò nell'amarezza dell'anima mia.	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 Esclamo verso Dio: - Deh! non mi condannare; fammi sapere perchè in tal modo mi giudichi!	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 Ti sembra forse bene che tu mi calunni, che tu opprima me opera delle tue mani, favorendo così il consiglio degli empii?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 Hai tu forse occhi di carne, ovvero come vede l'uomo vedi anche tu:	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 son forse come i dì dell'uomo i tuoi dì, e gli anni tuoi son come i tempi degli uomini,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 perchè tu stia a ricercare la mia iniquità, ed a scrutare il mio peccato?	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 E così tu sappia che non operai empietà alcunamentre non v'è nessuno che liberi dalla tua mano!	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Le tue mani mi hanno formato e plasmato tutto torno torno, e così ad un tratto vuoi tu atterrarmi?	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Ricòrdati, ti prego, che come argilla tu m'hai manipolato, ed in polvere vuoi tu farmi tornare?	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 Non mi hai tu forse, qual latte, fatto colare, e come latte rappreso, fatto coagulare?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 Di pelle e di carni tu m'hai rivestito, con ossa e con nervi tu m'hai tessuto;	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 vita e misericordia tu mi concedesti, e la tua assistenza custodì il mio spirito.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Quantunque tali cose tu celi in cuor tuo, pur so che di tutte quante tu ti ricordi.	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 Se io peccai e pel momento tu mi risparmiasti, perchè non permetti ch'io sia mondo dalla mia iniquità?	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 Se sarò empio, sventura a me!se giusto, non potrò ergere il capo, sazio qual sono d'afflizione e miseria!	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 Chè per la superbia come a leonessa daresti a me la caccia, e torneresti a crucciarmi spaventosamente;	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 rinnoveresti i tuoi testimoni contro di me, accresceresti l'ira tua contro di me, e i travagli mi si schiererebbero contro.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 Perchè dunque dall'utero mi hai fatto uscire? Oh! fossi io morto, senza che occhio mi scorgesse!	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 Io sarei, come se non fossi mai stato: dall'utero al sepolcro sarei stato portato!	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 La pochezza dei miei giorni non finirà forse fra breve? lasciami dunque, che io pianga alquanto il mio dolore,	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 prima ch'io parta, per non ritornare, verso la terra tenebrosa e coperta da caligine di morte,	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 terra di miseria e di tenebre, ove l'ombra di morte e nessun ordinema orrore sempiterno domina. -»	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»