Giobbe 4

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Allora prese la parola Elifaz Temanite, e disse:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 « Se ci arrischiamo a parlarti, forse te ne avrai a male; ma chi potrebbe rattenere le pensate parole?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Ecco, fosti maestro di molti, e desti vigore alle mani stanche;	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 colle parole sostenesti i vacillanti, e alle ginocchia tremanti desti conforto;	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 ma ora che la sventura è piombata sopra di te, ti accasci, appena ti ha toccato, ti sei perso di coraggio.	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Dov'è la tua pietà, la tua fortezza, la tua pazienza, la tua condotta intemerata?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Rìcorda, te ne prego, qual innocente è mai perito? E quando mai i giusti furono sterminati?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 Anzi io ho veduto che coloro i quali arano iniquità, e seminan dolori, poi li mietono:	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 ad un soffio di Dio son periti, annientati dall'alito dell'ira sua.	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 Il ruggito del leone e il grido della leonessa e i denti dei leoncelli furono spezzati;	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 il tigre perì per mancanza di preda, e i figli del leone furon dispersi.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 Mi fu detta un'arcana parola; il mio orecchio ne intese quasi furtivamente il lieve sussurro.	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 Nell'orrore d'una visione notturna, quando il sonno suol gravare sugli uomini,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 fui preso dallo spavento e dal tremito che fece atterrire tutte le mie ossa.	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 Mentre mi passava davanti uno spirito mi si rizzarono i peli della mia carne.	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 Uno di cui non conosceva il volto mi si fermò dinanzi, come un fantasma davanti ai miei occhi, e sentii una voce come aura lene sussurrare:	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 Potrà l'uomo messo a paragone con Dio esser trovato giusto? E sarà egli più puro del suo fattore?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Ecco, quelli che a lui servono non sono stabili, ed ha trovato anche negli angeli suoi dei difetti:	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 quanto più quelli che stanno in case di fango ed han per fondamento la polvere e saran consumati come da tignola!	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 E alla mattina alla sera saran falciati, e senza che nessuno se ne accorga scompariranno in eterno,	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 e quelli che di essi restano saran portati via, moriranno, e da insensati ».	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»