Giobbe 29

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Giobbe continuò il suo discorso dicendo:	1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 «Potessi tornare com’ero ai mesi andati, ai giorni in cui Dio vegliava su di me,	2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 quando brillava la sua lucerna sopra il mio capo e alla sua luce camminavo in mezzo alle tenebre;	3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 com’ero nei giorni del mio rigoglio, quando Dio proteggeva la mia tenda,	4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5 quando l’Onnipotente stava ancora con me e i miei giovani mi circondavano,	5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6 quando mi lavavo i piedi nella panna e la roccia mi versava ruscelli d’olio!	6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7 Quando uscivo verso la porta della città e sulla piazza ponevo il mio seggio,	7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8 vedendomi, i giovani si ritiravano e i vecchi si alzavano in piedi,	8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 i notabili sospendevano i loro discorsi e si mettevano la mano alla bocca,	9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10 la voce dei capi si smorzava e la loro lingua restava fissa al palato;	10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11 infatti con gli orecchi ascoltavano e mi dicevano felice, con gli occhi vedevano e mi rendevano testimonianza,	11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 perché soccorrevo il povero che chiedeva aiuto e l’orfano che ne era privo.	12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 La benedizione del disperato scendeva su di me e al cuore della vedova infondevo la gioia.	13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14 Ero rivestito di giustizia come di un abito, come mantello e turbante era la mia equità.	14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15 Io ero gli occhi per il cieco, ero i piedi per lo zoppo.	15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16 Padre io ero per i poveri ed esaminavo la causa dello sconosciuto,	16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17 spezzavo le mascelle al perverso e dai suoi denti strappavo la preda.	17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18 Pensavo: “Spirerò nel mio nido e moltiplicherò i miei giorni come la fenice.	18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19 Le mie radici si estenderanno fino all’acqua e la rugiada di notte si poserà sul mio ramo.	19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20 La mia gloria si rinnoverà in me e il mio arco si rinforzerà nella mia mano”.	20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Mi ascoltavano in attesa fiduciosa e tacevano per udire il mio consiglio.	21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.
22 Dopo le mie parole non replicavano, e su di loro stillava il mio dire.	22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 Le attendevano come si attende la pioggia e aprivano la bocca come ad acqua primaverile.	23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 Se a loro sorridevo, non osavano crederlo, non si lasciavano sfuggire la benevolenza del mio volto.	24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.
25 Indicavo loro la via da seguire e sedevo come capo, e vi rimanevo come un re fra le sue schiere o come un consolatore di afflitti.	25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»