Giobbe 7

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 L’uomo non compie forse un duro servizio sulla terra e i suoi giorni non sono come quelli d’un mercenario?	1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?
2 Come lo schiavo sospira l’ombra e come il mercenario aspetta il suo salario,	2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,
3 così a me sono toccati mesi d’illusione e notti di affanno mi sono state assegnate.	3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.
4 Se mi corico dico: “Quando mi alzerò?”. La notte si fa lunga e sono stanco di rigirarmi fino all’alba.	4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.
5 Ricoperta di vermi e di croste polverose è la mia carne, raggrinzita è la mia pelle e si dissolve.	5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
6 I miei giorni scorrono più veloci d’una spola, svaniscono senza un filo di speranza.	6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.
7 Ricòrdati che un soffio è la mia vita: il mio occhio non rivedrà più il bene.	7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.
8 Non mi scorgerà più l’occhio di chi mi vede: i tuoi occhi mi cercheranno, ma io più non sarò.	8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
9 Una nube svanisce e se ne va, così chi scende al regno dei morti più non risale;	9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
10 non tornerà più nella sua casa, né più lo riconoscerà la sua dimora.	10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.
11 Ma io non terrò chiusa la mia bocca, parlerò nell’angoscia del mio spirito, mi lamenterò nell’amarezza del mio cuore!	11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.
12 Sono io forse il mare oppure un mostro marino, perché tu metta sopra di me una guardia?	12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?
13 Quando io dico: “Il mio giaciglio mi darà sollievo, il mio letto allevierà il mio lamento”,	13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
14 tu allora mi spaventi con sogni e con fantasmi tu mi atterrisci.	14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.
15 Preferirei morire soffocato, la morte piuttosto che vivere in queste mie ossa.	15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.
16 Mi sto consumando, non vivrò più a lungo. Lasciami, perché un soffio sono i miei giorni.	16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!
17 Che cosa è l’uomo perché tu lo consideri grande e a lui rivolga la tua attenzione	17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,
18 e lo scruti ogni mattina e ad ogni istante lo metta alla prova?	18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?
19 Fino a quando da me non toglierai lo sguardo e non mi lascerai inghiottire la saliva?	19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?
20 Se ho peccato, che cosa ho fatto a te, o custode dell’uomo? Perché mi hai preso a bersaglio e sono diventato un peso per me?	20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?
21 Perché non cancelli il mio peccato e non dimentichi la mia colpa? Ben presto giacerò nella polvere e, se mi cercherai, io non ci sarò!».	21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»