Giobbe 31

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Ho stretto un patto con i miei occhi, di non fissare lo sguardo su una vergine.	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 E invece, quale sorte mi assegna Dio di lassù e quale eredità mi riserva l’Onnipotente dall’alto?	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Non è forse la rovina riservata all’iniquo e la sventura per chi compie il male?	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Non vede egli la mia condotta e non conta tutti i miei passi?	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 Se ho agito con falsità e il mio piede si è affrettato verso la frode,	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 mi pesi pure sulla bilancia della giustizia e Dio riconosca la mia integrità.	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 Se il mio passo è andato fuori strada e il mio cuore ha seguìto i miei occhi, se la mia mano si è macchiata,	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 io semini e un altro ne mangi il frutto e siano sradicati i miei germogli.	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 Se il mio cuore si lasciò sedurre da una donna e sono stato in agguato alla porta del mio prossimo,	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 mia moglie macini per un estraneo e altri si corichino con lei;	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 difatti quella è un’infamia, un delitto da denunciare,	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 quello è un fuoco che divora fino alla distruzione e avrebbe consumato tutto il mio raccolto.	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 Se ho negato i diritti del mio schiavo e della schiava in lite con me,	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 che cosa farei, quando Dio si alzasse per giudicare, e che cosa risponderei, quando aprisse l’inquisitoria?	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 Chi ha fatto me nel ventre materno, non ha fatto anche lui? Non fu lo stesso a formarci nel grembo?	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 Se ho rifiutato ai poveri quanto desideravano, se ho lasciato languire gli occhi della vedova,	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 se da solo ho mangiato il mio tozzo di pane, senza che ne mangiasse anche l’orfano	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 – poiché fin dall'infanzia come un padre io l’ho allevato e, appena generato, gli ho fatto da guida –,	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 se mai ho visto un misero senza vestito o un indigente che non aveva di che coprirsi,	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 se non mi hanno benedetto i suoi fianchi, riscaldàti con la lana dei miei agnelli,	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 se contro l’orfano ho alzato la mano, perché avevo in tribunale chi mi favoriva,	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 mi si stacchi la scapola dalla spalla e si rompa al gomito il mio braccio,	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 perché mi incute timore il castigo di Dio e davanti alla sua maestà non posso resistere.	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 Se ho riposto la mia speranza nell’oro e all’oro fino ho detto: “Tu sei la mia fiducia”,	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 se ho goduto perché grandi erano i miei beni e guadagnava molto la mia mano,	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 se, vedendo il sole risplendere e la luna avanzare smagliante,	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 si è lasciato sedurre in segreto il mio cuore e con la mano alla bocca ho mandato un bacio,	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 anche questo sarebbe stato un delitto da denunciare, perché avrei rinnegato Dio, che sta in alto.	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 Ho gioito forse della disgrazia del mio nemico? Ho esultato perché lo colpiva la sventura?	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 Ho permesso alla mia lingua di peccare, augurandogli la morte con imprecazioni?	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 La gente della mia tenda esclamava: “A chi non ha dato le sue carni per saziarsi?”.	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 All’aperto non passava la notte il forestiero e al viandante aprivo le mie porte.	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 Non ho nascosto come uomo la mia colpa, tenendo celato nel mio petto il mio delitto,	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 come se temessi molto la folla e il disprezzo delle famiglie mi spaventasse, tanto da starmene zitto, senza uscire di casa.	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 Oh, avessi uno che mi ascoltasse! Ecco qui la mia firma! L’Onnipotente mi risponda! Il documento scritto dal mio avversario	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 vorrei certo portarlo sulle mie spalle e cingerlo come mio diadema!	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 Gli renderò conto di tutti i miei passi, mi presenterei a lui come un principe».	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 Se contro di me grida la mia terra e i suoi solchi piangono a una sola voce,	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 se ho mangiato il suo frutto senza pagare e ho fatto sospirare i suoi coltivatori,	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 ]Sono finite le parole di Giobbe.	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»