Giobbe 6

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - Ma Giobbe rispose e disse:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Oh! se si pesassero i miei peccati, con i quali meritai l'ira, e la sventura ch'io soffro [si mettesse sull'altro piatto] della bilancia!	2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 Questa risulterebbe più pesante della sabbia del mare: ond'è che le mie parole son piene di dolore!	3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 Poichè le frecce del Signore stanno su me confitte, del loro veleno s'abbevera lo spirito mio, e i terrori del Signore contro di me stanno schierati.	4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 Raglia forse l'onagro quando ha dell'erba, ovver muggisce il bove quando è davanti alla greppia ricolma?	5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 Si può forse mangiare ciò ch'è insipido non condito di sale, ovver si gusta ciò che gustato dà morte?	6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 Quelle cose che prima l'anima mia non voleva toccare, adesso nella mia sventura son diventate mio cibo.	7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 Oh! se si esaudisse la mia domanda, e ciò che io aspetto mi concedesse Dio!	8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 Cioè, [Dio] che cominciò finisca con lo schiacciarmi, sciolga la sua mano per recidermi!	9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 E questa sarebbe per me la consolazione, che, mentre egli mi affligge di dolori senza risparmio, io non rinnego le parole sante.	10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 Qual è mai infatti la mia forza, perchè io resista? qual è mai il mio fine, perchè io sia longanime?	11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 Nè forza di pietre è la mia forza, nè la mia carne è di bronzo:	12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 ecco, non v'è per me alcun sollievo in me, e pur i miei intimi s'allontanaron da me!	13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 Colui che nega al suo amico pietà, abbandona il timor del Signore.	14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 I miei fratelli furon fallaci meco come un torrenteche d'un subito gonfia nelle valli:	15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 in esso si dissolve il ghiaccio, sopra esso cade la neve;	16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 ma quando si dissecca è annientatoe al risentir del caldo scompare dal suo letto,	17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 si contorcono i rigagnoli del suo corso, si sperdono su nel vuoto e finiscono.	18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 Le carovane di Thema erano state intente, le torme di Saba avevano sperato alquanto:	19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 ma restaron confuse perchè sperarono, giunsero fin lì, ma restaron deluse.	20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 In tal maniera voi vi comportaste, chè ora vedendo la mia sventura vi sbigottite.	21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Ho detto io forse: - Datemi qualcosa? Dei vostri beni fatemi un donativo? -	22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 Ovvero: - Liberatemi dalla mano dell'avversario? dalla mano dei violenti scampatemi? -	23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —
24 Insegnatemi pure, ed io tacerò, e in ciò in cui io sia ignorante istruitemi.	24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 Perchè sminuite le parole veritiere, se fra voi non v'è alcuno che riesca a smentirmi?	25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Soltanto per ingiuriare voi intessete discorsi, e gittate le parole al vento;	26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!
27 sopra un orfano voi vi gettate, e vi sforzate d'abbattere l'amico vostro.	27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 Ma poichè cominciaste, compite, porgete orecchio e vedete se mentisco.	28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Rispondete, vi prego, senza contenziosità, e ragionando secondo giustizia, sentenziate:	29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 e non troverete nella mia lingua iniquità, nè dentro la mia bocca risonerà stoltezza.	30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»