| 1 Il giudice sapiente corregge il suo popolo e il governo di un uomo prudente è ordinato. | 1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується. |
| 2 Come il giudice del popolo, così i suoi ministri; come il capo della città, così i suoi abitanti. | 2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці. |
| 3 Un re dissoluto rovina il suo popolo e una città cresce per la saggezza dei reggitori. | 3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів. |
| 4 Nelle mani di Dio è il potere della terra; su di essa suscita a suo tempo l’uomo opportuno. | 4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно. |
| 5 Nelle mani di Dio c’è il dominio su ogni uomo ed egli conferisce onore al legislatore. | 5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу. |
| 6 Non rendere male al prossimo per ogni ingiuria e non camminare per le vie dell’alterigia. | 6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя. |
| 7 L’alterigia è odiosa al Signore e agli uomini; l’oppressione è un delitto per tutti e due. | 7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ. |
| 8 Il regno viene trasferito da gente a gente a causa della violenza e dell’alterigia. | 8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством. |
| 9 Perché insuperbisce la polvere e la cenere, se; pur vivendo, imputridisce il suo corpo? | 9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається? |
| 10 Male leggero, sereno il medico: oggi re e domani prostrato; | 10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він. |
| 11 quando muore all’uomo tocca la putredine, vermi, insetti e bachi in quantità! | 11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву. |
| 12 Principio dell’orgoglio nell’uomo è l’allontanarsi dal Signore e abbandonare con il cuore il creatore: | 12 Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять. |
| 13 congerie di superbia, infatti, è il peccato; da esso, come da una fonte, promana la cattiveria. Così Dio colpisce e ferisce il loro cuore e lo percuote fino alla distruzione. | 13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця. |
| 14 Dio abbatte il trono dei superbi e al loro posto colloca gli umili. | 14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних. |
| 15 Dio estirpa le radici dei superbi e pianta gli umili al loro posto. | 15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість. |
| 16 Il Signore ha sconvolto le regoli delle genti e le ha rovinate fino nelle fondamenta della terra; | 16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі. |
| 17 le ha spazzate dalla terra e le ha dissipate, dalla terra ne ha cancellato la memoria! | 17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них. |
| 18 All’uomo non conviene l’orgoglio né l’ardore dell’ira a un figlio di donna. | 18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки. |
| 19 Qual è la razza onorata? la razza umana; qual è la razza onorata? la razza di coloro che temono il Signore. | 19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують. |
| 20 Qual è la razza in disonore? la razza umana; qual è la razza in disonore? la razza di coloro che trasgrediscono la legge. | 20 Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються. |
| 21 Tra i fratelli viene onorato il capo; ma agli occhi del Signore coloro che lo temono. | 21 Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя. |
| 22 Forestiero o pellegrino, straniero o povero: titolo di gloria per essi è il timore di Dio. | 22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній. |
| 23 Non bisogna disprezzare il povero che è saggio, né bisogna onorare il ricco che è empio. | 23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти. |
| 24 Si onorano i nobili, chi domina e i magistrati; ma non c’è nessuno più grande di colui chè teme Dio. | 24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається. |
| 25 A un servitore intelligente ubbidisce chi è libero e l’uomo che capisce non se ne vergogna. | 25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати. |
| 26 Non affettare saggezza nel trattare le tue cose e nel bisogno non fare vanti. | 26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно. |
| 27 Meglio chi opera e abbonda di beni; non colui che si vanta e manca di pane. | 27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має. |
| 28 Figlio mio, onora la tua anima con la mansuetudine e dalle l’onore che merita. | 28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости. |
| 29 Chi può giustificare colui che pecca contro se stesso? chi può onorare colui che si disonora? | 29 Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить? |
| 30 C’è un povero che è onorato per la saggezza; c’è chi è onorato per le ricchezze: | 30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство. |
| 31 ora è onorato ed è povero tanto più se ricco; è disprezzato nelle ricchezze, tanto più se povero. | 31 Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях? |
