Giobbe 10

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 « L'anima mia è stanca della vita, vo' dare libero corso al mio lamento, vo' parlare nell'amarezza del mio cuore,	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 e dire a Dio: Non mi condannare, fammi sapere perchè mi giudichi in questa maniera.	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 Ti par giusto calunniarmi, ed opprimere me, opera delle tue mani, e favorire i disegni degli empi?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 Hai tu forse occhi di carne, e vedi come vede l'uomo?	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 Son forse i tuoi giorni come quelli del mortale, e gli anni tuoi come gli umani,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 che tu ricerchi la mia colpa e scruti il mio peccato?	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 Per sapere che io nulla ho fatto d'empio, mentre nessuno può liberarmi dalle tue mani?	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Le tue mani mi han fatto e plasmato tutto quanto, e cosi all'impensata mi distruggi?	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Ricordati, te ne prego, che m'hai formato come creta, e mi ridurrai in polvere.	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 Non mi hai colato come il latte e fatto rapprendere come il cacio?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 Tu mi hai rivestito di pelle e di carne, m'hai tessuto d'ossa e di nervi.	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 Mi sei stato largo di vita e di benevolenza, e la tua vigilanza custodì il mio spirito.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Sebbene tu nasconda queste cose nel tuo cuore, so bene che le ricordi tutte.	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 Se ho peccato, mi hai perdonato per un istante. Perchè non permetti ch'io sia purificato dalla mia iniquità?	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 Se son reo, guai a me! Se innocente, non potrò alzare il capo, saziato d'afflizioni e di miserie.	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 A motivo della superbia mi prenderesti come una leonessa, mi tormenteresti di nuovo prodigiosamente,	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 rinnovando le tue prove contro di me, raddoppiando contro di me il tuo sdegno; e le pene combattono dentro di me.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 Perchè m'hai fatto uscire dal seno materno? Fossi morto, ed occhio non mi avesse mai visto!	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 Sarei come non fossi mai esistito, portato dal seno della madre al sepolcro.	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 Non deve finir presto il piccol numero dei miei giorni? Lasciami adunque piangere un poco le mie sventure,	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 prima ch'io vada, per non più ritornare, al luogo tenebroso coperto dalla caligine di morte,	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 alla regione della miseria e delle tenebre, dove regna l'ombra di morte, il disordine, e l'orrore sempiterno ».	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»