Ecclesiasticus 10

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati

Torna indietro

Nova Vulgata Біблія
1 Iudex sapiens instituet populum suum,
et principatus sensati stabilis erit.
1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується.
2 Secundum iudicem populi sic et ministri eius,
et qualis rector est civitatis, tales et inhabitantes in ea.
2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці.
3 Rex insipiens perdet populum suum,
et civitates inhabitabuntur per sensum potentium.
3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів.
4 In manu Dei potestas terrae,
et utilem rectorem suscitabit in tempus super illam.
4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно.
5 In manu Dei prosperitas hominis,
et super faciem scribae imponet honorem suum.
5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу.
6 Pro omni iniuria proximi ne rependas
et nihil agas in operibus superbiae.
6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя.
7 Odibilis coram Deo est et hominibus superbia,
et utrisque execrabilis omnis vexatio.
7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ.
8 Regnum a gente in gentem transfertur
propter iniustitias et contumelias et divitias dolosas.
8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством.
9 Avaro autem nihil est scelestius,
hic enim et animam suam venalem habet.
9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?
10 Quid superbit terra et cinis?
Quoniam in vita sua proiecit intima sua.
10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він.
11 Languor prolixior gravat medicum,
brevis languor serenat medicum.
11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву.
12 Omnis potentatus brevis vita,
sic et rex hodie est et cras morietur.
12 Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять.
13 Cum enim morietur homo,
hereditabit serpentes et bestias et vermes.
13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.
14 Initium superbiae hominis apostatare a Deo;
14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних.
15 et ab eo, qui fecit illum, recessit cor eius.
Quoniam initium omnis peccati est superbia,
qui tenuerit illam, ebulliet maledictum,
et subvertet eum in finem.
15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість.
16 Propterea mirabiles fecit Dominus plagas malorum
et destruxit eos usque in finem.
16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі.
17 Sedes ducum superborum destruxit Deus
et sedere fecit mites pro eis.
17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них.
18 Radices gentium superbarum eradicavit Deus
et plantavit humiles pro ipsis.
18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки.
19 Terras gentium evertit Dominus
et perdidit eas usque ad fundamentum.
19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують.
20 Arefecit ex ipsis et disperdidit eos
et cessare fecit memoriam eorum a terra.
20 Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються.
21 Memoriam superborum perdidit Deus
et reliquit memoriam humilium sensu.
21 Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя.
22 Non est creata hominibus superbia,
neque iracundia nato mulierum.
22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній.
23 Semen hominum honoratum hoc,
quod timet Deum;
semen autem hoc exhonorabitur,
quod praeterit mandata Domini.
23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти.
24 In medio fratrum rector illorum in honore;
et, qui timent Dominum, erunt in oculis illius.
24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається.
25 Peregrinus, advena et pauper:
timor Dei est gloria eorum.
25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати.
26 Noli despicere hominem iustum pauperem
et noli magnificare virum peccatorem divitem.
26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно.
27 Magnus et iudex et potens est in honore,
sed non est maior illo, qui timet Deum.
27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має.
28 Servo sensato liberi servient;
et vir prudens et disciplinatus non murmurabit correptus.
28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости.
29 Noli extollere te in faciendo opere tuo
et noli gloriari in tempore angustiae tuae.
29 Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить?
30 Melior est, qui operatur et abundat in omnibus,
quam qui gloriatur et eget pane.
30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство.
31 Fili, in mansuetudine honora animam tuam
et da illi victum cultumque secundum meritum suum.
31 Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях?
32 Peccantem in animam suam quis iustificabit?
Et quis honorificabit exhonorantem animam suam?
33 Est pauper, qui honoratur propter disciplinam et timorem suum,
et est homo, qui honorificatur propter substantiam suam.
34 Qui autem honoratur in paupertate, quanto magis in substantia!
Et, qui exhonoratur in substantia, quanto magis in paupertate!