Ijob 9

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
Versetti esaminati

Torna indietro

Einheitsübersetzung Біблія
1 Da antwortete Ijob und sprach:1 Заговорив Іов і мовив:
2 Wahrhaftig weiß ich, dass es so ist:
Wie wäre ein Mensch bei Gott im Recht!		2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?
3 Wenn er mit ihm rechten wollte,
nicht auf eins von tausend könnt er ihm Rede stehen.		3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.
4 Weisen Sinnes und stark an Macht -
wer böte ihm Trotz und bliebe heil?		4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?
5 Er versetzt Berge; sie merken es nicht,
dass er in seinem Zorn sie umstürzt.		5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.
6 Er erschüttert die Erde an ihrem Ort,
sodass ihre Säulen erzittern.		6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.
7 Er spricht zur Sonne, sodass sie nicht strahlt,
er versiegelt die Sterne.		7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.
8 Er spannt allein den Himmel aus
und schreitet einher auf den Höhen des Meeres.		8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.
9 Er schuf das Sternbild des Bären, den Orion,
das Siebengestirn, die Kammern des Südens.		9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.
10 Er schuf so Großes, es ist nicht zu erforschen,
Wunderdinge, sie sind nicht zu zählen.		10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!
11 Zieht er an mir vorüber, ich seh ihn nicht,
fährt er daher, ich merk ihn nicht.		11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.
12 Rafft er hinweg, wer hält ihn zurück?
Wer darf zu ihm sagen: Was tust du da?		12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?
13 Gott hält seinen Zorn nicht zurück,
unter ihm mussten selbst Rahabs Helfer sich beugen.		13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!
14 Wie sollte denn ich ihm entgegnen,
wie meine Worte gegen ihn wählen?		14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?
15 Und wär ich im Recht, ich könnte nichts entgegnen,
um Gnade müsste ich bei meinem Richter flehen.		15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.
16 Wollte ich rufen, würde er mir Antwort geben?
Ich glaube nicht, dass er auf meine Stimme hört.		16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.
17 Er, der im Sturm mich niedertritt,
ohne Grund meine Wunden mehrt,		17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —
18 er lässt mich nicht zu Atem kommen,
er sättigt mich mit Bitternis.		18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.
19 Geht es um Kraft, er ist der Starke,
geht es um Recht, wer lädt mich vor?		19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?
20 Wär ich im Recht, mein eigener Mund spräche mich schuldig,
wäre ich gerade, er machte mich krumm.		20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.
21 Schuldlos bin ich, doch achte ich nicht auf mich,
mein Leben werfe ich hin.		21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.
22 Einerlei; so sag ich es denn:
Schuldlos wie schuldig bringt er um.		22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.
23 Wenn die Geißel plötzlich tötet,
spottet er über der Schuldlosen Angst.		23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.
24 Die Erde ist in Frevlerhand gegeben,
das Gesicht ihrer Richter deckt er zu.
Ist er es nicht, wer ist es dann?		24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.
25 Schneller als ein Läufer eilen meine Tage,
sie fliehen dahin und schauen kein Glück.		25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.
26 Sie gleiten vorbei wie Kähne aus Schilf,
dem Adler gleich, der auf Beute stößt.		26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.
27 Sage ich: Ich will meine Klage vergessen,
meine Miene ändern und heiter blicken!,		27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —
28 so graut mir vor all meinen Schmerzen;
ich weiß, du sprichst mich nicht frei.		28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.
29 Ich muss nun einmal schuldig sein,
wozu müh ich mich umsonst?		29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?
30 Wollte ich auch mit Schnee mich waschen,
meine Hände mit Lauge reinigen,		30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,
31 du würdest mich doch in die Grube tauchen,
sodass meinen Kleidern vor mir ekelt.		31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.
32 Denn du bist kein Mensch wie ich,
dem ich entgegnen könnte:
Lasst uns zusammen zum Gericht gehen!		32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!
33 Gäbe es doch einen Schiedsmann zwischen uns!
Er soll seine Hand auf uns beide legen.		33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,
34 Er nehme von mir seine Rute,
sein Schrecken soll mich weiter nicht ängstigen;
35 dann will ich reden, ohne ihn zu fürchten.
Doch so ist es nicht um mich bestellt.		35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»