Giobbe 32

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Quando Giobbe ebbe finito di parlare, quei tre uomini cessarono di rispondere a Giobbe, perché egli si riteneva giusto.	1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
2 Allora si accese lo sdegno di Eliu, figlio di Barachele il Buzita, della tribù di Ram. Si accese di sdegno contro Giobbe, perché pretendeva d'aver ragione di fronte a Dio;	2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
3 si accese di sdegno anche contro i suoi tre amici, perché non avevano trovato di che rispondere, sebbene avessero dichiarato Giobbe colpevole.	3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
4 Però Eliu aveva aspettato, mentre essi parlavano con Giobbe, perché erano più vecchi di lui in età.	4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
5 Quando dunque vide che sulla bocca di questi tre uomini non vi era più alcuna risposta, Eliu si accese di sdegno.	5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
6 Presa dunque la parola, Eliu, figlio di Barachele il Buzita, disse: Giovane io sono di anni e voi siete già canuti; per questo ho esitato per rispetto a manifestare a voi il mio sapere.	6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.
7 Pensavo: Parlerà l'età e i canuti insegneranno la sapienza.	7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!
8 Ma certo essa è un soffio nell'uomo; l'ispirazione dell'Onnipotente lo fa intelligente.	8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.
9 Non sono i molti anni a dar la sapienza, né sempre i vecchi distinguono ciò che è giusto.	9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.
10 Per questo io oso dire: Ascoltatemi; anch'io esporrò il mio sapere.	10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!
11 Ecco, ho atteso le vostre parole, ho teso l'orecchio ai vostri argomenti. Finché andavate in cerca di argomenti	11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,
12 su di voi fissai l'attenzione. Ma ecco, nessuno ha potuto convincere Giobbe, nessuno tra di voi risponde ai suoi detti.	12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.
13 Non dite: Noi abbiamo trovato la sapienza, ma lo confuti Dio, non l'uomo!	13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!
14 Egli non mi ha rivolto parole, e io non gli risponderò con le vostre parole.	14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.
15 Sono vinti, non rispondono più, mancano loro le parole.	15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.
16 Ho atteso, ma poiché non parlano più, poiché stanno lì senza risposta,	16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —
17 voglio anch'io dire la mia parte, anch'io esporrò il mio parere;	17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.
18 mi sento infatti pieno di parole, mi preme lo spirito che è dentro di me.	18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.
19 Ecco, dentro di me c'è come vino senza sfogo, come vino che squarcia gli otri nuovi.	19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.
20 Parlerò e mi sfogherò, aprirò le labbra e risponderò.	20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.
21 Non guarderò in faccia ad alcuno, non adulerò nessuno,	21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;
22 perché io non so adulare: altrimenti il mio creatore in breve mi eliminerebbe.	22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»