| 1 Ora, dopo queste cose, fu detto a Giuseppe: «Guarda che tuo padre è ammalato!» Allora egli condusse con sé i due figli Manasse ed Efraim. | 1 І сталося після тих подій, що сказали Йосифові: Твій батько хворий. Тоді Йосиф узяв з собою двох своїх синів, Манассію й Ефраїма. |
| 2 Fu riferita la cosa a Giacobbe: «Ecco, tuo figlio Giuseppe è venuto da te». Allora Israele raccolse le forze e si mise seduto sul letto. | 2 Коли ж повідомлено Якова: ось, мовляв, син твій Йосиф прибув до тебе, — Ізраїль зібрав сили й сів на ліжку. |
| 3 Poi Giacobbe disse a Giuseppe: «El-Shaddai mi apparve a Luz, nella terra di Canaan, mi benedisse | 3 Та й каже Яків до Йосифа: Всемогутній Бог з’явився мені в місцевості Луз, у Ханаан-краю, і благословив мене, |
| 4 e mi disse: “Ecco, io ti rendo fecondo, ti moltiplicherò e ti farò diventare una moltitudine di popoli e darò questa terra alla tua discendenza dopo di te in possesso eterno”. | 4 і казав до мене: Ось я зроблю тебе плідним і розмножу тебе й виведу з тебе громаду народів, і дам оцей край твоєму потомству в посідання вічне. |
| 5 Ora, i due figli che ti sono nati nella terra d’Egitto prima che io arrivassi da te in Egitto sono miei: Efraim e Manasse saranno miei come Ruben e Simeone. | 5 А твої два сини, які народились у тебе в єгипетській країні, перше, ніж я прийшов до тебе в Єгипет, вони — мої. Ефраїм і Манассія будуть мої, як Рувим і Симеон. |
| 6 Quelli invece che tu hai generato dopo di loro saranno tuoi: saranno chiamati con il nome dei loro fratelli nella loro eredità. | 6 Діти ж твої, що народилися в тебе після них, будуть твої, і вони в своїм наслідстві зватимуться іменем своїх братів. |
| 7 Quanto a me, mentre giungevo da Paddan, Rachele tua madre mi morì nella terrà di Canaan durante il viaggio, quando mancava un tratto di cammino per arrivare a Efrata, l’ho sepolta là, lungo la strada di Efrata, cioè Betlemme». | 7 Було ж, як я йшов з Паддану, вмерла на моє нещастя Рахиль, у Ханаан-краю, в дорозі, коли ще було трохи дороги до Ефрати; поховав я її там при дорозі до Ефрати, себто Вифлеєму. |
| 8 Poi Israele vide i figli di Giuseppe e disse: «Chi sono questi?» | 8 Коли Ізраїль побачив синів Йосифа і спитав: Хто це? |
| 9 Giuseppe rispose al padre: «Sono i figli che Dio mi ha dato qui». Riprese: «Portameli perché li possa benedire!» | 9 Йосиф відповів свому батькові: Це мої сини, що їх Бог дав мені тут. Каже тоді Яків: Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх. |
| 10 Ora gli occhi di Israele erano offuscati dalla vecchiaia: non poteva più distinguere, Giuseppe li avvicinò ed egli li baciò e li abbracciò. | 10 Очі ж Ізраїля пригасали від старости; він не міг добре бачити. Тоді Йосиф підвів їх до нього, а він їх поцілував і обійняв їх. |
| 11 Israele disse a Giuseppe: «Io non pensano più di vedere la tua faccia ed ecco, Dio mi ha concesso di vedere anche la tua figliuolanza!» | 11 Та й каже Ізраїль до Йосифа: Не думав я побачити обличчя твоє, а ось Бог дав мені бачити ще й твоє потомство. |
| 12 Allora Giuseppe li ritirò dalle ginocchia di lui e si prostrò con la faccia a terra. | 12 Тоді Йосиф забрав їх з його колін та й уклонився лицем до землі. |
| 13 Poi Giuseppe prese ambedue, Efraim con la destra alla sinistra di Israele, e Manasse con la sinistra alla destra di Israele, e li avvicinò a lui. | 13 По тому Йосиф узяв їх обидвох, Ефраїма в свою праву руку, ліворуч від Ізраїля, і Манассію в свою ліву руку, праворуч від Ізраїля і наблизив їх до нього; |
| 14 Ma Israele stese la mano destra e la pose sul capo di Efraim che tuttavia era il più giovane, e pose la sinistra sul capo di Manasse, incrociando le braccia, benché Manasse fosse il primogenito. | 14 але Ізраїль простягнув свою правицю й поклав на голову Ефраїма, що був молодший, а лівицю свою на голову Манассії, поклавши так з розмислом свої руки, бо ж Манассія був первородний. |
| 15 Così benedisse i figli di Giuseppe: «Il Dio, innanzi al quale camminarono i miei padri Abramo e Isacco, il Dio che fu il mio pastore da quando esisto fino a oggi, | 15 І поблагословив він Йосифа словами: Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день, |
| 16 l’angelo che mi ha salvato da ogni male benedica questi giovani! Sopravviva in essi il mio nome e il nome dei miei padri Abramo e Isacco, e si propaghino in gran numero in mezzo alla terra!» | 16 Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців. І в них нехай перебуває моє ім’я та ім’я моїх батьків, Авраама й Ісаака. Нехай вони зростають многотою посеред землі. |
| 17 Ora Giuseppe vide che suo padre aveva posato la destra sul capo di Efraim, e ciò dispiacque ai suoi occhi; prese dunque la mano del padre per levarla dal capo di Efraim e posarla sul capo di Manasse, | 17 Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії, |
| 18 e disse al padre: «Non così, padre mio: questo è il primogenito, posa la destra sul suo capo!» | 18 та й каже Йосиф своєму батькові: Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову. |
| 19 Ma il padre si rifiutò e disse: «Lo so, figlio mio, lo so: anche lui diventerà un popolo, anche lui sarà grande, e tuttavia il fratello minore sarà più grande di lui e la sua discendenza diventerà una moltitudine di nazioni». | 19 Та батько не схотів, і каже: Знаю, мій сину, знаю. З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів. |
| 20 E li benedisse in quel giorno così: «Di voi si servirà Israele per benedire dicendo: Dio ti renda simile a Efraim e a Manasse!» Così pose Efraim davanti a Manasse. | 20 І поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію. І поставив він Ефраїма перед Манассію. |
| 21 Poi Israele disse a Giuseppe: «Ecco, io sto per morire, ma Dio sarà con voi e vi farà ritornare nella terra dei vostri padri. | 21 Далі Ізраїль сказав до Йосифа: Ось я вмираю, але Бог буде з вами й поверне вас назад у землю батьків ваших. |
| 22 Quanto a me, io do a te, più che ai tuoi fratelli, un dorso di montagna che ho strappato dalle mani degli Amorréi con la mia spada e il mio arco». | 22 Я ж даю тобі понад твоїх братів оту частку землі, що її був я забрав від аморія своїм мечем і своїм луком. |
