Ecclesiasticus 12

VULGATA	Біблія
1 Si benefeceris, scito cui feceris, et erit gratia in bonis tuis multa.	1 Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства.
2 Benefac justo, et invenies retributionem magnam : et si non ab ipso, certe a Domino.	2 Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, — хай не від нього, зате від Всевишнього.
3 Non est enim ei bene qui assiduus est in malis, et eleemosynas non danti : quoniam et Altissimus odio habet peccatores, et misertus est p?nitentibus.	3 Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови.
4 Da misericordi, et ne suscipias peccatorem : et impiis et peccatoribus reddet vindictam, custodiens eos in diem vindictæ.	4 Дай благочестивому, за грішника ж — не обставай.
5 Da bono, et non receperis peccatorem.	5 Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш.
6 Benefac humili, et non dederis impio : prohibe panes illi dari, ne in ipsis potentior te sit :	6 Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою.
7 nam duplicia mala invenies in omnibus bonis quæcumque feceris illi, quoniam et Altissimus odio habet peccatores, et impiis reddet vindictam.	7 Подай же доброму, а за грішника не обставай.
8 Non agnoscetur in bonis amicus, et non abscondetur in malis inimicus.	8 Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється — при нещасті.
9 In bonis viri, inimici illius in tristitia : et in malitia illius, amicus agnitus est.	9 Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається.
10 Non credas inimico tuo in æternum : sicut enim æramentum æruginat nequitia illius :	10 Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла — така й злоба його.
11 et si humiliatus vadat curvus, adjice animum tuum, et custodi te ab illo.	11 Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти — так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає.
12 Non statuas illum penes te, nec sedeat ad dexteram tuam, ne forte conversus in locum tuum, inquirat cathedram tuam, et in novissimo agnosces verba mea, et in sermonibus meis stimuleris.	12 Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, — тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши.
13 Quis miserebitur incantatori a serpente percusso, et omnibus qui appropiant bestiis ? et sic qui comitatur cum viro iniquo, et obvolutus est in peccatis ejus.	13 Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться?
14 Una hora tecum permanebit : si autem declinaveris, non supportabit.	14 Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере.
15 In labiis suis indulcat inimicus, et in corde suo insidiatur ut subvertat te in foveam.	15 Годину він побуде з тобою, а похитнись — він тебе не підтримає.
16 In oculis suis lacrimatur inimicus, et si invenerit tempus, non satiabitur sanguine.	16 Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров’ю.
17 Et si incurrerint tibi mala, invenies eum illic priorem.	17 Спіткає тебе лихо — перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить,
18 In oculis suis lacrimatur inimicus, et quasi adjuvans suffodiet plantas tuas.	18 прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить.
19 Caput suum movebit, et plaudet manu, et multa susurrans commutabit vultum suum.