Сирах 12

¹ Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства.

² Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, — хай не від нього, зате від Всевишнього.

³ Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови.

⁴ Дай благочестивому, за грішника ж — не обставай.

⁵ Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш.

⁶ Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою.

⁷ Подай же доброму, а за грішника не обставай.

⁸ Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється — при нещасті.

⁹ Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається.

¹⁰ Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла — така й злоба його.

¹¹ Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти — так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає.

¹² Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, — тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши.

¹³ Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться?

¹⁴ Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере.

¹⁵ Годину він побуде з тобою, а похитнись — він тебе не підтримає.

¹⁶ Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров’ю.

¹⁷ Спіткає тебе лихо — перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить,

¹⁸ прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить.