Geremia 12

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Tu sei troppo giusto, o Signore, perchè io possa disputare contro di te, pure di cose giuste vo' parlarti: « Perchè la via degli empi trionfa, e son felici tutti gli empi, i malfattori?	1 Ти правий будеш, Господи, якби мені спало на думку сперечатися з тобою! А все ж таки позиватисьму з тобою. Чому доля безбожників щаслива, і всім віроломним добре ведеться?
2 Tu li piantasti ed essi han barbicato, e prosperano e fruttificano, tu sei vicino alla loro bocca e lontano dal loro cuore.	2 Ти насадив їх, і вони коріння пустили, вони ростуть і дають плоди. Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко.
3 Ma tu, o Signore, mi hai conosciuto, mi hai veduto, ed hai provato che il mio cuore è con te. Radunali come gregge al macello, tienli da parte pel giorno della strage.	3 Мене ж, Господи, ти знаєш, мене ти бачиш і вивідуєш серце моє, яке воно супроти тебе. Відлучи ж їх, мов тих овечок, призначених на заріз, і наготуй їх на день їхнього вистинання.
4 Fino a quando sarà in lutto la terra, e si seccherà l'erba di tutti i campi per la malizia di quelli che vi abitano? Bestie ed uccelli sono stati distrutti, perchè essi han detto: « Egli non vedrà la nostra fine ».	4 Доки має земля сумувати, а трава сохнути на всім полі? З-за ледарства її мешканців гинуть звірі й птахи. Бо вони кажуть: «Він нашого кінця не бачить.»
5 Se tu ti sei stancato correndo con gente a piedi, come potrai gareggiare coi cavalli? Se ti ci vuole una terra di pace per esser sicuro, che farai nella superbia del Giordano?	5 Коли ти біг з пішими, і вони тебе втомили, то як побіжиш навипередки з кіньми? І коли ти в затишнім краю не безпечний, що, однак, чинитимеш у чагарах йорданських?
6 Ecco, i tuoi stessi fratelli e la casa di tuo padre ti han fatto guerra, ed han gridato a gran voce dietro di te: Non ti fidar di loro, dato che ti dicessero delle buone parole.	6 Бо й брати твої й дім батька твого, й вони зрадливі супроти тебе, і кричать голосно вслід за тобою. Не йми їм віри, хоч би й гарні слова до тебе говорили.
7 Ho abbandonata la mia casa, ho lasciata la mia eredità, ho abbandonata l'anima mia diletta nelle mani dei suoi nemici.	7 Я покинув дім мій, я відцурався спадщини моєї; що мені було найлюбіше, віддав я те ворогам у руки.
8 La mia eredità è divenuta per me come un leone nella foresta, ha alzata contro me la voce, per questo l'ho presa a noia.	8 Спадщина моя мені зробилась, немов лев у лісі: зняла свій рик на мене; за те ж вона мені й осоружна стала.
9 E' forse per me la mia eredità un uccello a vari colori? E' un uccello tutto variopinto? Venite, radunatevi tutte, bestie delia terra, correte a, divorare:	9 Спадщина моя стала мені рябим птахом, що на нього звідусіль хижі птиці нападають. Ходіть, збирайтеся, всі звірі дряпіжні, кидайтесь на поживу!
10 molti pastori han rovinata la mia vigna, han calpestato il mio possesso, han cangiata la mia parte diletta in desolato deserto.	10 Гурт пастухів спустошив мій виноградник, ногами потоптав мою частку, мою любу частку вчинив пустим степом.
11 L'hanno abbandonata alla distruzione, ed essa piange dinanzi a me. Tutta la terra è stata orrendamente desolata, perchè non v'è nessuno che rifletta nel cuore.	11 Її обернено на пустиню, і плаче вона, зруйнована, передо мною. Спустошено всю землю, і нікому взяти те до серця.
12 I devastatori son venuti per tutte le vie del deserto, perchè la spada del Signore divorerà da un estremo all'altro della terra: per nessun mortale vi sarà bene.	12 По всіх пагорбах у пустині спустошники позбігались; бо меч Господній пожирає від кінця й до кінця землі, немає миру ні одній людині.
13 Han seminato grano ed han raccolto spine, hanno avuta un'eredità, ma non gioverà loro: sarete svergognati dai vostri frutti per la furibonda ira del Signore.	13 Посіяли пшеницю, а будяки пожали; натомились надаремно. Соромляться свого врожаю з-за палкого гніву Господнього.
14 Ecco quanto dice il Signore contro i miei pessimi vicini, i quali toccano l'eredità da me distribuita al mio popolo d'Israele: « Ecco io li sradicherò dalla loro terra e torrò di mezzo ad essi la casa di Giuda.	14 Так говорить Господь: «Усіх моїх злих сусідів, що шарпають спадщину, яку я дав був у посілість моєму народові Ізраїлеві, я повириваю з їхньої землі, а й дім Юди вирву з-посеред них.
15 E, quando li avrò sradicati, tornerò ad aver compassione di loro, e li ricondurrò ciascuno alla propria eredità, ciascuno alla propria terra.	15 Потім же, повиривавши їх, я знову змилосерджуся над ними й поверну їх, кожного в його спадкоємство й кожного в його країну.
16 E se istruiti impareranno le vie del mio popolo da giurare nel mio nome « Vive il Signora! », come insegnarono al mio popolo giurare per Baal, saranno stabiliti in mezzo al mio popolo.	16 І коли вони навчаться досконало доріг мого народу і клястимуться моїм ім’ям: Як жив Господь! — як то вони були навчили мій люд клястися Ваалом, — то осядуться серед народу мого.
17 Ma se essi non daranno retta, sradicherò quella nazione del tutto, e la distruggerò — dice il Signore ».	17 Коли ж не слухатимуть, то я вирву зовсім народ той, вигублю його, — слово Господнє!»