Psalmen 137

EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL	Біблія
1 An den Strömen von Babel, da saßen wir und weinten, wenn wir an Zion dachten.	1 Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
2 Wir hängten unsere Harfen an die Weiden in jenem Land.	2 На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
3 Dort verlangten von uns die Zwingherren Lieder, unsere Peiniger forderten Jubel: «Singt uns Lieder vom Zion!»	3 Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
4 Wie könnten wir singen die Lieder des Herrn, fern, auf fremder Erde?	4 Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
5 Wenn ich dich je vergesse, Jerusalem, dann soll mir die rechte Hand verdorren.	5 Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
6 Die Zunge soll mir am Gaumen kleben, wenn ich an dich nicht mehr denke, wenn ich Jerusalem nicht zu meiner höchsten Freude erhebe.	6 Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
7 Herr, vergiss den Söhnen Edoms nicht den Tag von Jerusalem; sie sagten: «Reißt nieder, bis auf den Grund reißt es nieder!»	7 Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
8 Tochter Babel, du Zerstörerin! Wohl dem, der dir heimzahlt, was du uns getan hast!	8 О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
9 Wohl dem, der deine Kinder packt und sie am Felsen zerschmettert!	9 Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб’є їх об скелю.