Ecclesiasticus 36

VULGATA	Біблія
1 Miserere nostri, Deus omnium, et respice nos, et ostende nobis lucem miserationum tuarum :	1 Зглянься на нас, Владико, Боже всесвіту, і споглянь! На всіх поган розповсюдь твій острах!
2 et immitte timorem tuum super gentes quæ non exquisierunt te, ut cognoscant quia non est deus nisi tu, et enarrent magnalia tua.	2 Зведи свою руку на чужі народи — нехай твою владу вони узріють.
3 Alleva manum tuam super gentes alienas, ut videant potentiam tuam.	3 Як перед ними явив єси твою святість між нами, так перед нами яви твою велич між ними.
4 Sicut enim in conspectu eorum sanctificatus es in nobis, sic in conspectu nostro magnificaberis in eis :	4 Нехай визнають тебе, як і ми те визнали, що немає Бога, крім тебе, о Господи!
5 ut cognoscant te, sicut et nos cognovimus quoniam non est deus præter te, Domine.	5 Віднови знаки, повтори чудеса, звелич свою руку й праве рамено.
6 Innova signa, et immuta mirabilia.	6 Збуди гнів, ізлий своє обурення — розгроми противника, розбий ворога!
7 Glorifica manum et brachium dextrum.	7 Час приспіши, спом’яни бо присягу, — щоб діла твої великі прославились.
8 Excita furorem, et effunde iram.	8 Хай гніву вогонь пожере того, хто кинеться рятуватись: ті, що гноблять народ твій, хай знайдуть погибель.
9 Tolle adversarium, et afflige inimicum.	9 Голови розбий проводарям ворожим, тим, що кажуть: «Крім нас немає нікого!»
10 Festina tempus, et memento finis, ut enarrent mirabilia tua.	10 Позбирай усі коліна Якова, поверни їм спадщину, як напочатку.
11 In ira flammæ devoretur qui salvatur : et qui pessimant plebem tuam inveniant perditionem.	11 Змилуйся, Господи, над людом твого ймення — над Ізраїлем, що його ти нарівні з первородним поставив.
12 Contere caput principum inimicorum, dicentium : Non est alius præter nos.	12 Зглянься над отим святим твоїм містом — над Єрусалимом, місцем твого спочинку.
13 Congrega omnes tribus Jacob, ut cognoscant quia non est deus nisi tu, et enarrent magnalia tua, et hæreditabis eos sicut ab initio.	13 Хай сповниться Сіон прославою твоєю, а твій народ — твоєю величчю.
14 Miserere plebi tuæ, super quam invocatum est nomen tuum, et Israël quem coæquasti primogenito tuo.	14 Дай свідоцтво першим твоїм створінням: здійсни пророцтва, ім’ям твоїм проречені.
15 Miserere civitati sanctificationis tuæ, Jerusalem, civitati requiei tuæ.	15 Тим воздай нагороду, які тебе очікують: нехай виявиться правдивість твоїх пророків.
16 Reple Sion inenarrabilibus verbis tuis, et gloria tua populum tuum.	16 Вислухай, Господи, благання молільників — як то був Арон народ твій поблагословив.
17 Da testimonium his qui ab initio creaturæ tuæ sunt, et suscita prædicationes quas locuti sunt in nomine tuo prophetæ priores.	17 Хай знають усі, що землю населюють, що ти Господь, Бог віковічний.
18 Da mercedem sustinentibus te, ut prophetæ tui fideles inveniantur : et exaudi orationes servorum tuorum,	18 Кожну страву шлунок приймає, та є страва ліпша від страви.
19 secundum benedictionem Aaron de populo tuo : et dirige nos in viam justitiæ, et sciant omnes qui habitant terram quia tu es Deus conspector sæculorum.	19 Піднебіння розрізняє страви з дичини, так і розумне серце — слова брехливі.
20 Omnem escam manducabit venter : et est cibus cibo melior.	20 Нікчемне серце завдає страждання, та хто з добрим досвідом — той проти нього зрівноважиться.
21 Fauces contingunt cibum feræ, et cor sensatum verba mendacia.	21 Жінка приймає кожного мужа, та є дочка ліпша від дочки.
22 Cor pravum dabit tristitiam, et homo peritus resistet illi.	22 Вродлива жінка обличчя звеселює: понад усе вона, чого чоловік бажає.
23 Omnem masculum excipiet mulier : et est filia melior filia.	23 Коли в неї на язиці доброта і скромність, то й чоловік її інакший, ніж звичайні люди.
24 Species mulieris exhilarat faciem viri sui, et super omnem concupiscentiam hominis superducit desiderium.	24 Хто жінку здобуде, той щастя починає: помічницю — з ним споріднену, стовп для опертя.
25 Si est lingua curationis, est et mitigationis et misericordiæ : non est vir illius secundum filios hominum.	25 Де нема огорожі, там майно грабують; де жінки немає — чоловік стогне, блукаючи.
26 Qui possidet mulierem bonam inchoat possessionem : adjutorium secundum illum est, et columna ut requies.	26 Хто бо звіряється на спритного розбійника, що наскоки вчиняє з міста на місто?
27 Ubi non est sepes, diripietur possessio : et ubi non est mulier, ingemiscit egens.	27 Ось так і з чоловіком, що гнізда не має, а спочиває там, де ніч його застукає.
28 Quis credit ei qui non habet nidum, et deflectens ubicumque obscuraverit, quasi succinctus latro exiliens de civitate in civitatem ?