| 1 Il primo giorno della settimana, al mattino presto esse si recarono al sepolcro, portando con sé gli aromi che avevano preparato. | 1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували, |
| 2 Trovarono che la pietra era stata rimossa dal sepolcro | 2 й застали камінь, відкочений від гробниці. |
| 3 e, entrate, non trovarono il corpo del Signore Gesù. | 3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. |
| 4 Mentre si domandavano che senso avesse tutto questo, ecco due uomini presentarsi a loro in abito sfolgorante. | 4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах. |
| 5 Le donne, impaurite, tenevano il volto chinato a terra, ma quelli dissero loro: «Perché cercate tra i morti colui che è vivo? | 5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими |
| 6 Non è qui, è risorto. Ricordatevi come vi parlò quando era ancora in Galilea | 6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи |
| 7 e diceva: “Bisogna che il Figlio dell’uomo sia consegnato in mano ai peccatori, sia crocifisso e risorga il terzo giorno”». | 7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути.» |
| 8 Ed esse si ricordarono delle sue parole | 8 І вони пригадали собі його слова; |
| 9 e, tornate dal sepolcro, annunciarono tutto questo agli Undici e a tutti gli altri. | 9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим. |
| 10 Erano Maria Maddalena, Giovanna e Maria madre di Giacomo. Anche le altre, che erano con loro, raccontavano queste cose agli apostoli. | 10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам, |
| 11 Quelle parole parvero a loro come un vaneggiamento e non credevano ad esse. | 11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм. |
12 Pietro tuttavia si alzò, corse al sepolcro e, chinatosi, vide soltanto i teli. E tornò indietro, pieno di stupore per l’accaduto.
| 12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. |
| 13 Ed ecco, in quello stesso giorno due di loro erano in cammino per un villaggio di nome Èmmaus, distante circa undici chilometri da Gerusalemme, | 13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, |
| 14 e conversavano tra loro di tutto quello che era accaduto. | 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. |
| 15 Mentre conversavano e discutevano insieme, Gesù in persona si avvicinò e camminava con loro. | 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, |
| 16 Ma i loro occhi erano impediti a riconoscerlo. | 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. |
| 17 Ed egli disse loro: «Che cosa sono questi discorsi che state facendo tra voi lungo il cammino?». Si fermarono, col volto triste; | 17 Він їх спитався «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою» Ті зупинились, повні смутку. |
| 18 uno di loro, di nome Clèopa, gli rispose: «Solo tu sei forestiero a Gerusalemme! Non sai ciò che vi è accaduto in questi giorni?». | 18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося» |
| 19 Domandò loro: «Che cosa?». Gli risposero: «Ciò che riguarda Gesù, il Nazareno, che fu profeta potente in opere e in parole, davanti a Dio e a tutto il popolo; | 19 І він спитав їх «Що таке» Вони ж йому сказали «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, — |
| 20 come i capi dei sacerdoti e le nostre autorità lo hanno consegnato per farlo condannare a morte e lo hanno crocifisso. | 20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. |
| 21 Noi speravamo che egli fosse colui che avrebbe liberato Israele; con tutto ciò, sono passati tre giorni da quando queste cose sono accadute. | 21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! |
| 22 Ma alcune donne, delle nostre, ci hanno sconvolti; si sono recate al mattino alla tomba | 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували вони пішли були ранесенько до гробниці, |
| 23 e, non avendo trovato il suo corpo, sono venute a dirci di aver avuto anche una visione di angeli, i quali affermano che egli è vivo. | 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. |
| 24 Alcuni dei nostri sono andati alla tomba e hanno trovato come avevano detto le donne, ma lui non l’hanno visto». | 24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.» |
| 25 Disse loro: «Stolti e lenti di cuore a credere in tutto ciò che hanno detto i profeti! | 25 А він промовив до них «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! |
| 26 Non bisognava che il Cristo patisse queste sofferenze per entrare nella sua gloria?». | |
27 E, cominciando da Mosè e da tutti i profeti, spiegò loro in tutte le Scritture ciò che si riferiva a lui.
| 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. |
| 28 Quando furono vicini al villaggio dove erano diretti, egli fece come se dovesse andare più lontano. | 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. |
| 29 Ma essi insistettero: «Resta con noi, perché si fa sera e il giorno è ormai al tramonto». Egli entrò per rimanere con loro. | 29 Вони ж наполягали, кажучи «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.» І він увійшов, щоб зостатись. |
| 30 Quando fu a tavola con loro, prese il pane, recitò la benedizione, lo spezzò e lo diede loro. | 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. |
| 31 Allora si aprirono loro gli occhi e lo riconobbero. Ma egli sparì dalla loro vista. | 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них |
| 32 Ed essi dissero l’un l’altro: «Non ardeva forse in noi il nostro cuore mentre egli conversava con noi lungo la via, quando ci spiegava le Scritture?». | 32 І казали вони один до одного «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання» |
| 33 Partirono senza indugio e fecero ritorno a Gerusalemme, dove trovarono riuniti gli Undici e gli altri che erano con loro, | 33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, |
| 34 i quali dicevano: «Davvero il Signore è risorto ed è apparso a Simone!». | 34 які їм сказали «Христос справді воскрес і з’явився Симонові.» |
35 Ed essi narravano ciò che era accaduto lungo la via e come l’avevano riconosciuto nello spezzare il pane.
| 35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба. |
| 36 Mentre essi parlavano di queste cose, Gesù in persona stette in mezzo a loro e disse: «Pace a voi!». | 36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже «Мир вам!» |
| 37 Sconvolti e pieni di paura, credevano di vedere un fantasma. | 37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. |
| 38 Ma egli disse loro: «Perché siete turbati, e perché sorgono dubbi nel vostro cuore? | 38 Та він сказав їм «Чого стривожились Чого ті сумніви постають у серцях ваших |
| 39 Guardate le mie mani e i miei piedi: sono proprio io! Toccatemi e guardate; un fantasma non ha carne e ossa, come vedete che io ho». | 39 Гляньте на мої руки та на мої ноги це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.» |
| 40 Dicendo questo, mostrò loro le mani e i piedi. | 40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги. |
| 41 Ma poiché per la gioia non credevano ancora ed erano pieni di stupore, disse: «Avete qui qualche cosa da mangiare?». | 41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав «Чи маєте ви тут що їсти» |
| 42 Gli offrirono una porzione di pesce arrostito; | 42 Вони подали йому кусень печеної риби. |
43 egli lo prese e lo mangiò davanti a loro.
| 43 Він узяв його й спожив перед ними. |
| 44 Poi disse: «Sono queste le parole che io vi dissi quando ero ancora con voi: bisogna che si compiano tutte le cose scritte su di me nella legge di Mosè, nei Profeti e nei Salmi». | 44 Потім Ісус до них промовив «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.» |
| 45 Allora aprì loro la mente per comprendere le Scritture | 45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, |
| 46 e disse loro: «Così sta scritto: il Cristo patirà e risorgerà dai morti il terzo giorno, | 46 і до них мовив «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, |
| 47 e nel suo nome saranno predicati a tutti i popoli la conversione e il perdono dei peccati, cominciando da Gerusalemme. | 47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. |
| 48 Di questo voi siete testimoni. | 48 Ви — свідки того (всього). |
49 Ed ecco, io mando su di voi colui che il Padre mio ha promesso; ma voi restate in città, finché non siate rivestiti di potenza dall’alto».
| 49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.» |
| 50 Poi li condusse fuori verso Betània e, alzate le mani, li benedisse. | 50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. |
| 51 Mentre li benediceva, si staccò da loro e veniva portato su, in cielo. | 51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. |
| 52 Ed essi si prostrarono davanti a lui; poi tornarono a Gerusalemme con grande gioia | 52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, |
| 53 e stavano sempre nel tempio lodando Dio. | 53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога. |
