Ijob 21

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati

Torna indietro

Einheitsübersetzung Біблія
1 Da antwortete Ijob und sprach:1 Заговорив Іов і мовив:
2 Hört, hört doch auf mein Wort,
das wäre mir schon Trost von euch.		2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.
3 Ertragt mich, sodass ich reden kann.
Habe ich geredet, dann könnt ihr spotten.		3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.
4 Richt ich an Menschen meine Klage,
hab ich nicht Grund zur Ungeduld?		4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?
5 Wendet euch mir zu und erstarrt
und legt die Hand auf den Mund!		5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.
6 Denk ich daran, bin ich erschreckt
und Schauder packt meinen Leib.		6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.
7 Warum bleiben Frevler am Leben,
werden alt und stark an Kraft?		7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?
8 Ihre Nachkommen stehen fest vor ihnen,
ihre Sprösslinge vor ihren Augen.		8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.
9 Ihre Häuser sind in Frieden, ohne Schreck,
die Rute Gottes trifft sie nicht.		9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.
10 Ihr Stier bespringt und fehlt nicht,
die Kühe kalben und verwerfen nicht.		10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.
11 Wie Schafe treiben sie ihre Kinder aus,
ihre Kleinen tanzen und springen.		11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.
12 Sie singen zu Pauke und Harfe,
erfreuen sich am Klang der Flöte,		12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.
13 verbrauchen ihre Tage im Glück
und fahren voll Ruhe ins Totenreich.		13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.
14 Und doch sagten sie zu Gott: Weiche von uns!
Deine Wege wollen wir nicht kennen.		14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!
15 Was ist der Allmächtige, dass wir ihm dienen,
was nützt es uns, wenn wir ihn angehen?		15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?
16 Doch in ihrer Hand liegt nicht das Glück;
der Frevler Denkart ist mir fern.		16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?
17 Wie oft erlischt der Frevler Lampe,
kommt Unheil über sie,
teilt er Verderben zu in seinem Zorn?		17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,
18 Wie oft werden sie wie Stroh vor dem Wind,
wie Spreu, die der Sturm entführt?		18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?
19 Nicht dessen Kindern spare Gott sein Unheil auf,
ihm selbst vergelte er, sodass er es spürt.		19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
20 Mit eigenen Augen soll er sein Unglück schauen,
vom Grimm des Allmächtigen soll er trinken.		20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!
21 Denn was kümmert ihn sein Haus, wenn er dahin ist,
wenn abgeschnitten seiner Monde Z		21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?
22 Darf man Gott Erkenntnis lehren,
ihn, der die Erhabenen richtet?		22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?
23 Der eine stirbt in vollem Glück,
ist ganz in Frieden, sorgenfrei.		23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.
24 Seine Schenkel sind voll von Fett,
getränkt mit Mark sind seine Knochen.		24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.
25 Der andere stirbt mit bitterer Seele
und hat kein Glück genossen.		25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.
26 Zusammen liegen sie im Staub
und Gewürm deckt beide zu.		26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!
27 Ja, euer Denken kenn ich wohl,
die Ränke, die ihr sinnt gegen mich.		27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.
28 Ihr sagt: Wo ist das Haus des Edlen
und wo das Zelt, in dem Frevler wohnen?		28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?
29 Habt ihr nie die fahrenden Leute befragt
und ihre Zeichen genau beachtet?		29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,
30 Dass am Unglückstag der Böse verschont wird,
weggebracht am Tag des Zorns.		30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?
31 Wer hält ihm seinen Lebenswandel vor,
was er getan hat, wer vergilt es ihm?		31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
32 Er aber wird zur Gruft geleitet,
bei seinem Grab hält man die Wacht.		32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.
33 Ein Labsal sind für ihn die Schollen des Schachts,
hinter ihm her zieht alle Welt,
vor ihm die Menge ohne Zahl.		33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
34 Wie wollt ihr mich mit Nichtigem trösten?
Eure Antworten bleiben Betrug.		34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“