Vangelo secondo Giovanni 10

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 «In verità, in verità io vi dico: chi non entra nel recinto delle pecore dalla porta, ma vi sale da un’altra parte, è un ladro e un brigante.	1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
2 Chi invece entra dalla porta, è pastore delle pecore.	2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям — вівчар.
3 Il guardiano gli apre e le pecore ascoltano la sua voce: egli chiama le sue pecore, ciascuna per nome, e le conduce fuori.	3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх.
4 E quando ha spinto fuori tutte le sue pecore, cammina davanti a esse, e le pecore lo seguono perché conoscono la sua voce.	4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 Un estraneo invece non lo seguiranno, ma fuggiranno via da lui, perché non conoscono la voce degli estranei».	5 Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
6 Gesù disse loro questa similitudine, ma essi non capirono di che cosa parlava loro.	6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Allora Gesù disse loro di nuovo: «In verità, in verità io vi dico: io sono la porta delle pecore.	7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
8 Tutti coloro che sono venuti prima di me, sono ladri e briganti; ma le pecore non li hanno ascoltati.	8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 Io sono la porta: se uno entra attraverso di me, sarà salvato; entrerà e uscirà e troverà pascolo.	9 Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
10 Il ladro non viene se non per rubare, uccidere e distruggere; io sono venuto perché abbiano la vita e l’abbiano in abbondanza.	10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
11 Io sono il buon pastore. Il buon pastore dà la propria vita per le pecore.	11 Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 Il mercenario – che non è pastore e al quale le pecore non appartengono – vede venire il lupo, abbandona le pecore e fugge, e il lupo le rapisce e le disperde;	12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 perché è un mercenario e non gli importa delle pecore.	13 Бо він — наймит і не турбується вівцями.
14 Io sono il buon pastore, conosco le mie pecore e le mie pecore conoscono me,	14 Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 così come il Padre conosce me e io conosco il Padre, e do la mia vita per le pecore.	15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 E ho altre pecore che non provengono da questo recinto: anche quelle io devo guidare. Ascolteranno la mia voce e diventeranno un solo gregge, un solo pastore.	16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
17 Per questo il Padre mi ama: perché io do la mia vita, per poi riprenderla di nuovo.	17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18 Nessuno me la toglie: io la do da me stesso. Ho il potere di darla e il potere di riprenderla di nuovo. Questo è il comando che ho ricevuto dal Padre mio».	18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
19 Sorse di nuovo dissenso tra i Giudei per queste parole.	19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20 Molti di loro dicevano: «È indemoniato ed è fuori di sé; perché state ad ascoltarlo?».	20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?»
21 Altri dicevano: «Queste parole non sono di un indemoniato; può forse un demonio aprire gli occhi ai ciechi?».	21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
22 Ricorreva allora a Gerusalemme la festa della Dedicazione. Era inverno.	22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
23 Gesù camminava nel tempio, nel portico di Salomone.	23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24 Allora i Giudei gli si fecero attorno e gli dicevano: «Fino a quando ci terrai nell’incertezza? Se tu sei il Cristo, dillo a noi apertamente».	24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
25 Gesù rispose loro: «Ve l’ho detto, e non credete; le opere che io compio nel nome del Padre mio, queste danno testimonianza di me.	25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене.
26 Ma voi non credete perché non fate parte delle mie pecore.	26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27 Le mie pecore ascoltano la mia voce e io le conosco ed esse mi seguono.	27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28 Io do loro la vita eterna e non andranno perdute in eterno e nessuno le strapperà dalla mia mano.	28 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
29 Il Padre mio, che me le ha date, è più grande di tutti e nessuno può strapparle dalla mano del Padre.	29 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
30 Io e il Padre siamo una cosa sola».	30 Я і Отець — одно.»
31 Di nuovo i Giudei raccolsero delle pietre per lapidarlo.	31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32 Gesù disse loro: «Vi ho fatto vedere molte opere buone da parte del Padre: per quale di esse volete lapidarmi?».	32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
33 Gli risposero i Giudei: «Non ti lapidiamo per un’opera buona, ma per una bestemmia: perché tu, che sei uomo, ti fai Dio».	33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
34 Disse loro Gesù: «Non è forse scritto nella vostra Legge: Io ho detto: voi siete dèi?	34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
35 Ora, se essa ha chiamato dèi coloro ai quali fu rivolta la parola di Dio – e la Scrittura non può essere annullata –,	35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
36 a colui che il Padre ha consacrato e mandato nel mondo voi dite: “Tu bestemmi”, perché ho detto: “Sono Figlio di Dio”?	36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
37 Se non compio le opere del Padre mio, non credetemi;	37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38 ma se le compio, anche se non credete a me, credete alle opere, perché sappiate e conosciate che il Padre è in me, e io nel Padre».	38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
39 Allora cercarono nuovamente di catturarlo, ma egli sfuggì dalle loro mani.	39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40 Ritornò quindi nuovamente al di là del Giordano, nel luogo dove prima Giovanni battezzava, e qui rimase.	40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
41 Molti andarono da lui e dicevano: «Giovanni non ha compiuto nessun segno, ma tutto quello che Giovanni ha detto di costui era vero».	41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»
42 E in quel luogo molti credettero in lui.	42 І увірували у нього численні.