Ijob 17

EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL	Біблія
1 Mein Geist ist verwirrt, meine Tage sind ausgelöscht, nur Gräber bleiben mir.	1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
2 Wahrhaftig, nur Spott begleitet mich. In Bitterkeit verbringt mein Auge die Nacht.	2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3 Hinterleg die Bürgschaft für mich bei dir! Wer würde sonst den Handschlag für mich leisten?	3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
4 Ihr Herz hast du der Einsicht verschlossen, darum lässt du sie nicht triumphieren.	4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
5 Zum Teilen lädt einer die Freunde ein, während die Augen seiner Kinder verschmachten.	5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
6 Zum Spott für die Leute stellte er mich hin, ich wurde einer, dem man ins Gesicht spuckt.	6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
7 Vor Kummer ist mein Auge matt, all meine Glieder schwinden wie Schatten dahin.	7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8 Darüber entsetzen sich die Redlichen, der Reine empört sich über den Ruchlosen.	8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
9 Doch der Gerechte hält fest an seinem Weg, wer reine Hände hat, gewinnt an Kraft.	9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
10 Ihr alle, kehrt um, kommt wieder her, ich finde ja noch keinen Weisen bei euch.	10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11 Dahin sind meine Tage, zunichte meine Pläne, meine Herzenswünsche.	11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
12 Sie machen mir die Nacht zum Tag, das Licht nähert sich dem Dunkel.	12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
13 Ich habe keine Hoffnung. Die Unterwelt wird mein Haus, in der Finsternis breite ich mein Lager aus.	13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
14 Zur Grube rufe ich: Mein Vater bist du!, Meine Mutter, meine Schwester!, zum Wurm.	14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15 Wo ist dann meine Hoffnung und wo mein Glück? Wer kann es schauen?	15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?
16 Fahren sie zur Unterwelt mit mir hinab, sinken wir vereint in den Staub?	16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»