Primo libro dei Maccabei 4

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Gorgia, presi seco cinquemila fanti e mille cavalieri scelti, si mosse di notte,	1 І взяв Горгій 5000 чоловік і 1000 добірної кінноти й вирушив зо своїм військом уночі,
2 per avvicinarsi al campo dei Giudei, assalirli all'improvviso, mentre quelli della fortezza facevano loro da guida.	2 щоб напасти на юдейський табір і несподівано їх розгромити. Люди з твердині були їхніми провідниками.
3 Ma Giuda, appena lo seppe, si mosse coi più valorosi, per assalire il grosso dell'esercito del re, che era in Einmaus,	3 Почув про те Юда й двигнувся зо своїми вояками, щоб ударити на царське військо під Емаусом,
4 giacché tal esercito era ancora sparpagliato fuori degli alloggiamenti.	4 заки воно ще розкинулось поза табором.
5 Gorgia, giunto di notte agli accampamenti di Giuda o non trovandoci nessuno, li andò a cercare per i monti, dicendo: « Ci fuggono ».	5 Горгій прибув уночі у табір Юди та, не знайшовши там нікого, заходився їх шукати у горах, бо він казав: «Вони від нас утікають.»
6 Ma, fattosi giorno, Giuda comparve nella pianura con tre mila fanti, soli e privi di scudo e di spada.	6 Як почало на день благословитись, з’явився Юда з 3000 чоловік на рівнині, але без покриття й мечів, яких вони бажали б.
7 Essi stavano a guardare il formidabile accampamento delle genti, circondato di corazzieri e di cavalieri addestrati alla battaglia;	7 Вони побачили поганський табір, сильний та укріплений до того ще й оточений кіннотою все було до війни вправне, —
8 ma Giuda disse ai suoi: « non vi spaventi il loro numero, non abbiate paura del loro attacco.	8 і Юда сказав людям, що були з ним: «Не бійтесь, що їх така сила, й не жахайтесь їхнього натиску.
9 Ricordate come i nostri padri furon salvati nel Mar Rosso, quando Faraone l'inseguiva con grande esercito.	9 Згадайте, як спаслись ваші батьки в Червонім морі, коли за ними гнався фараон з військом.
10 Or dunque alziamo la voce al cielo, e il Signore avrà pietà di noi, e, ricordandosi dell'alleanza fatta coi padri nostri, oggi distruggerà dinanzi a noi quest'esercito,	10 Ось і тепер закличемо голосно до неба, щоб допомогло нам та згадало про союз із батьками й розбило перед нами оцю навалу,
11 e tutte le genti conosceranno che vi è un Salvatore che libera Israele ».	11 та щоб усі народи взнали, хто той, що Ізраїля спасає та збавляє.»
12 Gli stranieri, alzati gli occhi, e veduti i Giudei che andavano verso di loro,	12 Чужинці, підвівши очі, побачили юдеїв, що йшли їм назустріч,
13 usciron fuori dagli accampamenti, per combattere, mentre quelli che eran con Giuda davan fiato alle trombe.	13 і вийшли з табору, щоб з ними воювати. Тоді ті, що були при Юді, засурмили,
14 Appiccatasi la battaglia, le genti furon messe in rotta e fuggirono per le campagne;	14 і почався бій. Погани були розбиті, і втекли на рівнину,
15 però gli ultimi restarono sotto la spada, essendo inseguiti fino a Gezeron, fino alle campagne d'Idumea, d'Azoto e di Iamnia: ne morirono circa tre mila.	15 а ті, що були відстали ззаду, полягли всі від меча. Гналися за ними аж до Гезеру, до рівнини Ідумеї, Азоту та Ямнії, при якій полягло близько 3000 чоловік.
16 Ma Giuda tornò indietro coll'esercito cho lo seguiva,	16 Юда, з військом завернувши з погоні, прийшов назад
17 e disse alla sua gente: « Non vi fermate per la preda, perchè la guerra non è finita,	17 і мовив до народу: «Не накидайтесь на здобич, бо мусимо далі воювати.
18 e Gorgia col suo esercito è nella montagna vicino a noi: orsù a combattere contro i nostri nemici, a vincerli, o dopo tranquillamente alla preda ».	18 Горгій і його військо поблизу нас у горах. Стійте твердо тепер супроти наших ворогів, воюйте з ними, а опісля візьмете здобич спокійно.»
19 Giuda parlava ancora, quand'ecco apparire una divisione che scendeva del monte.	19 Не встиг Юда цих слів скінчити, аж ось із-за гори з’явилась частина війська
20 Allora Gorgia s'accorse che i suoi erano stati messi in fuga e che n'erano stati incendiati gli accampamenti, perchè il fumo che si vedeva manifestava quanto era accaduto.	20 і побачила, що свої були примушені до втечі й що табір у вогні, бо дим, який побачили, дав знати, що сталося;
21 A tal vista i suoi furono presi dallo spavento; mirando poi come Giuda stesse nella pianura col suo esercito pronto alla battaglia,	21 тож злякалися вони вельми, особливо, коли побачили військо Юди, готове до бою на рівнині,
22 fuggiron tutti nel paese degli stranieri.	22 і втекли всі у землю Філістимлянську,
23 Allora Giuda tornò a saccheggiare gli accampamenti, dove presero molto oro, argento, giacinto, porpora di mare e grandi ricchezze.	23 а Юда повернувся тоді назад на грабунок табору. І забрано багато золота, срібла, блавату, кармазину й силу інших дорогих речей.
24 Ritornando cantavano l'inno, benedicendo ad alta voce Dio, « perchè è buono, perchè la sua misericordia è eterna ».	24 А як повернулися, то почали хвалити й благословляти небо, бо добре, бо милость його повіки.
25 In quel giorno Israele ebbe una grande vittoria liberatrice.	25 Того дня ізраїльтяни осягнули велику перемогу.
26 Or tutti gli stranieri scampati andarono a raccontare a Lisia quanto era accaduto.	26 Ті ж чужинці, що врятувались, прибувши до Лісія, оповіли все, що сталося,
27 A queste notizie egli restò coster­nato e abbattuto, perchè non era avvenuto a Israele secondo i suoi desideri e gli ordini del re.	27 а він, почувши те, збентеживсь і зневірився духом, бо з Ізраїлем не сталось так, як він того хотів би, й не збулось те, що цар йому звелів був.
28 L'anno seguente, Lisia mise insieme un esercito di sessanta mila uomini scelti e di cinque mila cavalieri per debellare i Giudei.	28 Тому він другого року зібрав 60 000 добірних вояків і 5000 кінноти, щоб завоювати юдеїв.
29 Entrati in Giudea, s'accamparono vicino a Botoron. Giuda andò loro incontro con dieci mila uomini.	29 Прибувши в Ідумею, вони отаборились у Бетцурі, і Юда вийшов їм навпроти з 10 000 чоловік.
30 Alla vista di esercito sì formidavile pregò e disse: «Tu sei benedetto, o Salvatore d'Israele, che abbattesti la forza d'un gigante per mezzo di David tuo servo, e desti in potere di Gionata, figlio di Saul, e del suo scudiere gli accampamenti degli stranieri;	30 Побачивши могутнє військо, він почав молитись і мовив: «Благословен єси, Спасителю Ізраїля, що знищив натиск велетня рукою Давида, слуги твого, що видав табір філістимлян у руки Йонатана, сина Саула та його зброєноші.
31 or dà quest'esercito in potere del tuo popolo d'Israele, e il numero delle loro schiere o dei cavalieri ridondi a loro confusione.	31 Отак замкни й оце військо в руці Ізраїля, твого народу. Ганьба нехай поб’є їхнє військо та їхню кінноту!
32 Fa piombare su di loro lo spavento, togli loro l'ardire e la forza, e siano travolti nella loro rovina.	32 Нашли на них великий страх! Розбий їхню смілість, що в їхній силі. Нехай загинуть у своїй поразці.
33 Atterrali colla spada di coloro che ti amano, in modo che ti cantino inni di lode tutti quelli che conoscono il tuo nome.	33 Побий їх мечем тих, що тебе люблять, нехай тебе хвалять піснями всі ті, що знають твоє ім’я.»
34 Attaccata la battaglia, dell'esercito di Lisia perirono cinque mila uomini.	34 Прийшло до бою, і з війська Лісія полягло близько 5000 чоловік, що впали на очах юдеїв.
35 Lisia, veduta la fuga dei suoi e l'ardire dei Giudei, e come eran disposti a vivere e a morire da forti, se ne tornò ad Antiochia, a radunar soldati, per tornare di nuovo nella Giudea con forze maggiori.	35 І як побачив Лісій розгром війська свого й відвагу Юди та його вояків, що були готові чи жити, чи по-вояцькому згинути, повернувся в Антіохію, де найняв численніше військо, щоб піти знову на Юдею.
36 Allora Giuda e i suoi fratelli dissero: « Or che i nostri nemici sono sbaragliati, andiamo a parificare o a riconsacrare il tempio.	36 Тоді Юда та його брати сказали: «Оце розгромлений наш ворог! Ходім і очистьмо храм та посвятімо!»
37 Radunato tutto l'esercito, salirono al monto di Sion.	37 І зібралось військо й пішло на гору Сіон.
38 Vedendo il santuario deserto, l'altare profanato, le porte bruciate, i virgulti cresciuti nei cortili come in un bosco e per i monti, o gli appartamenti rovinati,	38 Побачили вони храм спустошений, жертовник сплюгавлений, двері спалені, двори зарослі травою, немов у ліску або неначе десь у горах, а покої у руїнах, —
39 si stracciarono le vesti, fecero gran lutto, si gettarono la cenere sopra la testa,	39 і розірвали на собі одежу, били себе в груди й сипали попіл собі на голову.
40 si prostrarono bocconi per terra, diedero fiato alle trombe dei segnali, e alzarono la voce al cielo.	40 Потім упали обличчям до землі, засурмили на сполох і зняли голос до неба.
41 Giuda ordinò a una porte delle truppe di combatterò contro quelli che erano nella fortezza, finché non fosse purificato il santuario;	41 Тоді Юда велів своїм воякам воювати тих, що були у твердині, аж поки не очистять храму.
42 poi elesse dei sacerdoti senza macchia, attaccati alla legge di Dio.	42 Вибрав він бездоганних священиків, ревнителів закону,
43 Questi purificarono il santuario e portarono in luogo profano le pietre contaminate.	43 й очистили вони храм, забравши у нечисте місце сплюгавлене каміння.
44 Tenuto consiglio sul da farsi riguardo all'altare degli olocausti che era stato profanato,	44 Щождо сплюгавленого жертовника всепалень, то відбуто нараду, що з ним чинити,
45 ebbero la felice idea di distruggerlo, affinchè loro non fosse d'obbrobrio, avendolo le genti contaminato; e lo demolirono.	45 і щасливо спало їм на думку зруйнувати його, щоб він не став їм ганьбою, бо погани були сплюгавили його;
46 Ammassatene le pietre sul monte del tempio, in luogo conveniente, finché non fosse venuto un profeta a decidere il da farsi,	46 отож його таки зруйновано, а каміння поскладано на горі храму, на підхожім місці, доки не з’явиться пророк, щоб дати про них якунебудь раду.
47 presero delle pietre gregge, secondo la legge, ed eressero un nuovo altare simile a quello di prima.	47 Взяли нетесаного каміння, за законом, і спорудили новий жертовник, такий, як перший,
48 Restaurato il santuario e quello che era nell'interno della casa, santificarono la casa e l'atrio,	48 і відбудували храм і все, що було в середині його, освятили двори,
49 fecero din nuovi vasi sacri, portarono nel tempio il candelabro, l'altare degli incensi e la mensa.	49 зробили наново святий посуд і внесли ліхтар, кадильний жертовник і стіл у храм.
50 Fecero fumar l'incenso sopra l'altare, accesero le lucerne del candelabro, e illuminarono il tempio.	50 І запалили на жертовнику ладан, засвітили світичі на ліхтарі, що сяяли у храмі.
51 Posero i pani sopra la mensa, attaccarono i veli. Compite tutte le cose che avevan prese a fare,	51 На стіл поклали хліби, розп’яли завіси і скінчили все, за що були взялись.
52 levatisi di gran mattino, ai venticinque del nono mese (cioè del mese di Casleu) dell'anno centoquarantotto,	52 Двадцять п’ятого дня дев’ятого місяця — місяця Хаселев — 148 року встали вони вранці
53 offersero il sacrifizio, secondo la legge, sopra l'altare degli olocausti da essi di nuovo eretto.	53 і принесли, за законом, жертву на новім жертовнику для всепалень, що були зробили.
54 Questo fu dedicato al suono dei cantici, delle cetre, delle lire, dei cembali, nello stesso mese e giorno in cui era stato profanato dalle nazioni.	54 Жертовник був посвячений під спів пісень і під гру на гуслах, гарфах та цимбалах тієї самої пори й того самого дня, коли його погани були осквернили.
55 Tutto il popolo si prostrò bocconi per terra, e adorarono e benedissero fino al cielo colui che aveva loro data tale felicità.	55 Увесь народ упав обличчям до землі, й поклонились та благословили небо, що дало їм перемогу.
56 Celebrarono la dedicazione dell'altare per otto giorni, offrendo olocausti con gioia e sacrifizi di ringraziamento e di lode.	56 Вісім день тривала посвята жертовника, і з радістю були принесені всепалення й жертви визволення й хвали.
57 Adornarono la facciata del tempio di corone d'oro e di scudi, e dedicarono le porte e gli appartamenti ai quali misero le porte.	57 Передню сторону храму приоздоблено золотими вінцями й маленькими щитами, поправлено двері й священичі покої, поставлено до них замки.
58 Il popolo fu in grandissima gioia, e scosse l'obbrobrio delle nazioni.	58 Вельми велика була радість у народі, а ганьба, що завдали її погани, була змита.
59 Giuda coi suoi fratelli e con tutta l'assemblea di Israele ordinò che si celebrasse il giorno della dedicazione dell'altare nel tempo stabilito, d'anno in anno, per otto giorni, da cominciarsi il venticinque di Casleu, con festa e gioia.	59 Тоді Юда та його брати й уся громада Ізраїля ухвалили, щоб дні посвяти жертовника святковано було у свою пору щороку 8 днів, починаючи від двадцять п’ятого дня місяця Хаселев, з радістю та веселощами.
60 In quel tempo fortificarono il monte Sion, cingendolo all'intorno di alte muraglie e di forti torri, affinchè le genti non potessero venire a conculcarlo, come avevan fatto per l'addietro.	60 Під ту ж саму пору обвели Сіон-гору навколо високим муром і збудували потужні башти, щоб погани, якби повернулися, знову не збурили святиню, як це зробили вони перед тим.
61 (Giuda) vi pose un corpo di guardia, e lo fortificò per sicurezza di Betsura, affinchè il popolo avesse questa fortezza in faccia all'Idumea.	61 Юда поставив там залогу, щоб стерегти її; а щоб її укріпити, укріпив він і Бетсур, — щоб народ мав твердиню супроти ідумеїв.