| 1 Han detto tra sè sragionando:« Breve e molesto è il tempo di nostra vita, e non c’è rimedio quando per uno è giunta la fine, nè si sa di alcuno che sia tornato dagli Inferi! | 1 Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду. |
| 2 Per caso slam venuti all’esistenza, e saremo poi come non fossimo mai stati. È fumo il soffio delle nostre nari, e il parlare, una scintilla [prodottai dal movimento del nostro cuore. | 2 Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим — віддих у наших ніздрях, | а думка — іскра, коли б’ється наше серце. |
| 3 Spenta questa, si ridurrà in cenere il nostro corpo, lo spirito si dissiperà come aria leggera. Passerà la vita nostra come una nube, e si scioglierà come nebbia, ch’è spinta via dai raggi del sole, e precipitata dal suo calore. | 3 Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт. |
| 4 Sarà dimenticato il nostro nome col tempo, e nessuno ricorderà le opere nostre. | 4 І наше ім’я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита. |
| 5 Il passar d’un’ombra è la nostra vita, nè c'è ritorno della nostra fine: c’è tanto di sigillo, e nessuno torna indietro! | 5 Наш вік — тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто. |
| 6 Su via dunque, godiamo de, beni presenti, e usiamo solleciti del creato, a mo’ di giovani. | 6 Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва. |
| 7 Riempiamoci di vino prezioso e di profumi, e non ci sfugga via il fiore della [bella] stagione; | 7 Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт! |
| 8 coroniamoci di rose, prima che appassiscano: non siavi prato, che la nostra voluttà non percorra. | 8 І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли! |
| 9 Nessuno ci sia di noi, che non partecipi alle nostre baldorie; dappertutto lasciam ricordi del [nostro] godimento: perchè questa è la nostra porzione, e questa la [nostra] sorte. | 9 Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля. |
| 10 Opprimiamo il giusto ch' è povero, non risparmiamo la vedova, non portiam rispetto alla longeva canizie del vegliardo. | 10 Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого! |
| 11 La forza nostra sia la norma di giustizia, perchè ciò ch’è debole non è buono a nulla. | 11 Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне. |
| 12 Tendiamo insidie al giusto, poiché c’ è d’imbarazzo, e si oppone alle nostre opere, e si rinfaccia i falli contro la legge, e ci rimbrotta le colpe della nostra condotta. | 12 Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання; |
| 13 Si vanta d’aver lui la conoscenza di Dio, e chiama se stesso figliuolo del Signore! | 13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую. |
| 14 è diventato un rimprovero [vivente] de' nostri pensieri, | 14 Він — утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього. |
| 15 e c’è uggioso anche al vederlo; perchè diversa dagli altri è la sua vita e stravaganti son le sue vie. | 15 Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька. |
| 16 Ci reputa come gente frivola [e falsa], e si tien lontano dalle nostre vie come da immondezze; proclama beata la fine de’ giusti e si gloria d’aver Dio per padre. | 16 Для нього ми — та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька. |
| 17 Vediam dunque se son veri i suoi discorsi, e facciam la prova di ciò che gli accadrà sul punto d’andarsene. | 17 Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець. |
| 18 perchè se il giusto è figliuolo di Dio, [Dio] verrà in suo aiuto, e lo trarrà in salvo dalle mani de’ suoi avversari. | 18 Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників. |
| 19 Proviamolo con l’ingiuria e i maltrattamenti per conoscer la sua mansuetudine, e saggiar la sua pazienza. | 19 Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість. |
| 20 Condanniamolo a morte vergognosa, giacché, a quanto dice, c’è chi si piglierà cura di lui!» | 20 Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.» |
| 21 Così ragionano e s’ingannano, poiché la loro malizia gli ha accecati. | 21 Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила. |
| 22 E non intendono i misteri di Dio, nè sperano ricompensa della giustizia, [e santità], nè apprezzano il premio delle anime senza macchia. | 22 Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних. |
| 23 Dio invero creò l’uomo per l’immortalità, e lo fece ad immagine della sua propria natura. | 23 Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи. |
| 24 Ma per invidia del diavolo entrò la morte nel mondo, | 24 А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать. |
| 25 e l’assaggeranno quei che a lui appartengono! | |
