Vangelo secondo Marco 5

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Giunsero all’altra riva del mare, nel paese dei Gerasèni.	1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
2 Sceso dalla barca, subito dai sepolcri gli venne incontro un uomo posseduto da uno spirito impuro.	2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
3 Costui aveva la sua dimora fra le tombe e nessuno riusciva a tenerlo legato, neanche con catene,	3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати;
4 perché più volte era stato legato con ceppi e catene, ma aveva spezzato le catene e spaccato i ceppi, e nessuno riusciva più a domarlo.	4 — раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
5 Continuamente, notte e giorno, fra le tombe e sui monti, gridava e si percuoteva con pietre.	5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
6 Visto Gesù da lontano, accorse, gli si gettò ai piedi	6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
7 e, urlando a gran voce, disse: «Che vuoi da me, Gesù, Figlio del Dio altissimo? Ti scongiuro, in nome di Dio, non tormentarmi!».	7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!
8 Gli diceva infatti: «Esci, spirito impuro, da quest’uomo!».	8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9 E gli domandò: «Qual è il tuo nome?». «Il mio nome è Legione – gli rispose – perché siamo in molti».	9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон — мені ім’я, багато бо нас!
10 E lo scongiurava con insistenza perché non li cacciasse fuori dal paese.	10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11 C’era là, sul monte, una numerosa mandria di porci al pascolo.	11 А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі.
12 E lo scongiurarono: «Mandaci da quei porci, perché entriamo in essi».	12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.
13 Glielo permise. E gli spiriti impuri, dopo essere usciti, entrarono nei porci e la mandria si precipitò giù dalla rupe nel mare; erano circa duemila e affogarono nel mare.	13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
14 I loro mandriani allora fuggirono, portarono la notizia nella città e nelle campagne e la gente venne a vedere che cosa fosse accaduto.	14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
15 Giunsero da Gesù, videro l’indemoniato seduto, vestito e sano di mente, lui che era stato posseduto dalla Legione, ed ebbero paura.	15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
16 Quelli che avevano visto, spiegarono loro che cosa era accaduto all’indemoniato e il fatto dei porci.	16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
17 Ed essi si misero a pregarlo di andarsene dal loro territorio.	17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18 Mentre risaliva nella barca, colui che era stato indemoniato lo supplicava di poter restare con lui.	18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
19 Non glielo permise, ma gli disse: «Va’ nella tua casa, dai tuoi, annuncia loro ciò che il Signore ti ha fatto e la misericordia che ha avuto per te».	19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.
20 Egli se ne andò e si mise a proclamare per la Decàpoli quello che Gesù aveva fatto per lui e tutti erano meravigliati.	20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
21 Essendo Gesù passato di nuovo in barca all’altra riva, gli si radunò attorno molta folla ed egli stava lungo il mare.	21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
22 E venne uno dei capi della sinagoga, di nome Giàiro, il quale, come lo vide, gli si gettò ai piedi	22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 e lo supplicò con insistenza: «La mia figlioletta sta morendo: vieni a imporle le mani, perché sia salvata e viva».	23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.
24 Andò con lui. Molta folla lo seguiva e gli si stringeva intorno.	24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
25 Ora una donna, che aveva perdite di sangue da dodici anni	25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
26 e aveva molto sofferto per opera di molti medici, spendendo tutti i suoi averi senza alcun vantaggio, anzi piuttosto peggiorando,	26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
27 udito parlare di Gesù, venne tra la folla e da dietro toccò il suo mantello.	27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
28 Diceva infatti: «Se riuscirò anche solo a toccare le sue vesti, sarò salvata».	28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі — видужаю.
29 E subito le si fermò il flusso di sangue e sentì nel suo corpo che era guarita dal male.	29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
30 E subito Gesù, essendosi reso conto della forza che era uscita da lui, si voltò alla folla dicendo: «Chi ha toccato le mie vesti?».	30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?
31 I suoi discepoli gli dissero: «Tu vedi la folla che si stringe intorno a te e dici: “Chi mi ha toccato?”».	31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?
32 Egli guardava attorno, per vedere colei che aveva fatto questo.	32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
33 E la donna, impaurita e tremante, sapendo ciò che le era accaduto, venne, gli si gettò davanti e gli disse tutta la verità.	33 Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
34 Ed egli le disse: «Figlia, la tua fede ti ha salvata. Va’ in pace e sii guarita dal tuo male».	34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
35 Stava ancora parlando, quando dalla casa del capo della sinagoga vennero a dire: «Tua figlia è morta. Perché disturbi ancora il Maestro?».	35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?
36 Ma Gesù, udito quanto dicevano, disse al capo della sinagoga: «Non temere, soltanto abbi fede!».	36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.
37 E non permise a nessuno di seguirlo, fuorché a Pietro, Giacomo e Giovanni, fratello di Giacomo.	37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38 Giunsero alla casa del capo della sinagoga ed egli vide trambusto e gente che piangeva e urlava forte.	38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
39 Entrato, disse loro: «Perché vi agitate e piangete? La bambina non è morta, ma dorme».	39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!
40 E lo deridevano. Ma egli, cacciati tutti fuori, prese con sé il padre e la madre della bambina e quelli che erano con lui ed entrò dove era la bambina.	40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
41 Prese la mano della bambina e le disse: «Talità kum», che significa: «Fanciulla, io ti dico: àlzati!».	41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 E subito la fanciulla si alzò e camminava; aveva infatti dodici anni. Essi furono presi da grande stupore.	42 І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
43 E raccomandò loro con insistenza che nessuno venisse a saperlo e disse di darle da mangiare.	43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.