Prima lettera ai Corinzi 13

Bibbia C.E.I. 2008	Біблія
¹ Se parlassi le lingue degli uomini e degli angeli, ma non avessi la carità, sarei come bronzo che rimbomba o come cimbalo che strepita.	¹ Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
² E se avessi il dono della profezia, se conoscessi tutti i misteri e avessi tutta la conoscenza, se possedessi tanta fede da trasportare le montagne, ma non avessi la carità, non sarei nulla.	² кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
³ E se anche dessi in cibo tutti i miei beni e consegnassi il mio corpo per averne vanto, ma non avessi la carità, a nulla mi servirebbe.	³ І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
⁴ La carità è magnanima, benevola è la carità; non è invidiosa, non si vanta, non si gonfia d’orgoglio,	⁴ Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
⁵ non manca di rispetto, non cerca il proprio interesse, non si adira, non tiene conto del male ricevuto,	⁵ не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
⁶ non gode dell’ingiustizia ma si rallegra della verità.	⁶ не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
⁷ Tutto scusa, tutto crede, tutto spera, tutto sopporta.	⁷ все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
⁸ La carità non avrà mai fine. Le profezie scompariranno, il dono delle lingue cesserà e la conoscenza svanirà.	⁸ Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
⁹ Infatti, in modo imperfetto noi conosciamo e in modo imperfetto profetizziamo.	⁹ Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
¹⁰ Ma quando verrà ciò che è perfetto, quello che è imperfetto scomparirà.	¹⁰ Коли настане досконале, недосконале зникне.
¹¹ Quand’ero bambino, parlavo da bambino, pensavo da bambino, ragionavo da bambino. Divenuto uomo, ho eliminato ciò che è da bambino.	¹¹ Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
¹² Adesso noi vediamo in modo confuso, come in uno specchio; allora invece vedremo faccia a faccia. Adesso conosco in modo imperfetto, ma allora conoscerò perfettamente, come anch’io sono conosciuto.	¹² Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
¹³ Ora dunque rimangono queste tre cose: la fede, la speranza e la carità. Ma la più grande di tutte è la carità!	¹³ Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.