| 1 Prima della festa di Pasqua Gesù, sapendo che era venuta la sua ora di passare da questo mondo al Padre, avendo amato i suoi che erano nel mondo, li amò fino alla fine. | 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. |
| 2 Durante la cena, quando il diavolo aveva già messo in cuore a Giuda, figlio di Simone Iscariota, di tradirlo, | 2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його, |
| 3 Gesù, sapendo che il Padre gli aveva dato tutto nelle mani e che era venuto da Dio e a Dio ritornava, | 3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, |
| 4 si alzò da tavola, depose le vesti, prese un asciugamano e se lo cinse attorno alla vita. | 4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. |
| 5 Poi versò dell’acqua nel catino e cominciò a lavare i piedi dei discepoli e ad asciugarli con l’asciugamano di cui si era cinto. | 5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. |
| 6 Venne dunque da Simon Pietro e questi gli disse: «Signore, tu lavi i piedi a me?». | 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?» |
| 7 Rispose Gesù: «Quello che io faccio, tu ora non lo capisci; lo capirai dopo». | 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» |
| 8 Gli disse Pietro: «Tu non mi laverai i piedi in eterno!». Gli rispose Gesù: «Se non ti laverò, non avrai parte con me». | 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.» |
| 9 Gli disse Simon Pietro: «Signore, non solo i miei piedi, ma anche le mani e il capo!». | 9 «Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!» |
| 10 Soggiunse Gesù: «Chi ha fatto il bagno, non ha bisogno di lavarsi se non i piedi ed è tutto puro; e voi siete puri, ma non tutti». | 10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.» |
11 Sapeva infatti chi lo tradiva; per questo disse: «Non tutti siete puri».
| 11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» |
| 12 Quando ebbe lavato loro i piedi, riprese le sue vesti, sedette di nuovo e disse loro: «Capite quello che ho fatto per voi? | 12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? |
| 13 Voi mi chiamate il Maestro e il Signore, e dite bene, perché lo sono. | 13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. |
| 14 Se dunque io, il Signore e il Maestro, ho lavato i piedi a voi, anche voi dovete lavare i piedi gli uni agli altri. | 14 Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному. |
| 15 Vi ho dato un esempio, infatti, perché anche voi facciate come io ho fatto a voi. | 15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. |
| 16 In verità, in verità io vi dico: un servo non è più grande del suo padrone, né un inviato è più grande di chi lo ha mandato. | 16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. |
| 17 Sapendo queste cose, siete beati se le mettete in pratica. | 17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. |
| 18 Non parlo di tutti voi; io conosco quelli che ho scelto, ma deve compiersi la Scrittura: Colui che mangia il mio pane ha alzato contro di me il suo calcagno. | 18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п’яту свою підніс на мене. |
| 19 Ve lo dico fin d’ora, prima che accada, perché, quando sarà avvenuto, crediate che Io Sono. | 19 Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий. |
20 In verità, in verità io vi dico: chi accoglie colui che io manderò, accoglie me; chi accoglie me, accoglie colui che mi ha mandato».
| 20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.» |
| 21 Dette queste cose, Gesù fu profondamente turbato e dichiarò: «In verità, in verità io vi dico: uno di voi mi tradirà». | 21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!» |
| 22 I discepoli si guardavano l’un l’altro, non sapendo bene di chi parlasse. | 22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив. |
| 23 Ora uno dei discepoli, quello che Gesù amava, si trovava a tavola al fianco di Gesù. | 23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив. |
| 24 Simon Pietro gli fece cenno di informarsi chi fosse quello di cui parlava. | 24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?» |
| 25 Ed egli, chinandosi sul petto di Gesù, gli disse: «Signore, chi è?». | 25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?» |
| 26 Rispose Gesù: «È colui per il quale intingerò il boccone e glielo darò». E, intinto il boccone, lo prese e lo diede a Giuda, figlio di Simone Iscariota. | |
| 27 Allora, dopo il boccone, Satana entrò in lui. Gli disse dunque Gesù: «Quello che vuoi fare, fallo presto». | 27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус. |
| 28 Nessuno dei commensali capì perché gli avesse detto questo; | 28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив. |
| 29 alcuni infatti pensavano che, poiché Giuda teneva la cassa, Gesù gli avesse detto: «Compra quello che ci occorre per la festa», oppure che dovesse dare qualche cosa ai poveri. | 29 А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним. |
30 Egli, preso il boccone, subito uscì. Ed era notte.
| 30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. |
| 31 Quando fu uscito, Gesù disse: «Ora il Figlio dell’uomo è stato glorificato, e Dio è stato glorificato in lui. | 31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. |
| 32 Se Dio è stato glorificato in lui, anche Dio lo glorificherà da parte sua e lo glorificherà subito. | 32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром. |
| 33 Figlioli, ancora per poco sono con voi; voi mi cercherete ma, come ho detto ai Giudei, ora lo dico anche a voi: dove vado io, voi non potete venire. | 33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині. |
| 34 Vi do un comandamento nuovo: che vi amiate gli uni gli altri. Come io ho amato voi, così amatevi anche voi gli uni gli altri. | 34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! |
35 Da questo tutti sapranno che siete miei discepoli: se avete amore gli uni per gli altri».
| 35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.» |
| 36 Simon Pietro gli disse: «Signore, dove vai?». Gli rispose Gesù: «Dove io vado, tu per ora non puoi seguirmi; mi seguirai più tardi». | 36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.» |
| 37 Pietro disse: «Signore, perché non posso seguirti ora? Darò la mia vita per te!». | 37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» |
| 38 Rispose Gesù: «Darai la tua vita per me? In verità, in verità io ti dico: non canterà il gallo, prima che tu non m’abbia rinnegato tre volte. | 38 «Життя твоє покладеш за мене? — відрікає Ісус. — Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.» |
