Vangelo secondo Marco 4

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Cominciò di nuovo a insegnare lungo il mare. Si riunì attorno a lui una folla enorme, tanto che egli, salito su una barca, si mise a sedere stando in mare, mentre tutta la folla era a terra lungo la riva.	1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
2 Insegnava loro molte cose con parabole e diceva loro nel suo insegnamento:	2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
3 «Ascoltate. Ecco, il seminatore uscì a seminare.	3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 Mentre seminava, una parte cadde lungo la strada; vennero gli uccelli e la mangiarono.	4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
5 Un’altra parte cadde sul terreno sassoso, dove non c’era molta terra; e subito germogliò perché il terreno non era profondo,	5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
6 ma quando spuntò il sole, fu bruciata e, non avendo radici, seccò.	6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
7 Un’altra parte cadde tra i rovi, e i rovi crebbero, la soffocarono e non diede frutto.	7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
8 Altre parti caddero sul terreno buono e diedero frutto: spuntarono, crebbero e resero il trenta, il sessanta, il cento per uno».	8 Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.
9 E diceva: «Chi ha orecchi per ascoltare, ascolti!».	9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10 Quando poi furono da soli, quelli che erano intorno a lui insieme ai Dodici lo interrogavano sulle parabole.	10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
11 Ed egli diceva loro: «A voi è stato dato il mistero del regno di Dio; per quelli che sono fuori invece tutto avviene in parabole,	11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
12 affinché guardino, sì, ma non vedano, ascoltino, sì, ma non comprendano, perché non si convertano e venga loro perdonato».	12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.
13 E disse loro: «Non capite questa parabola, e come potrete comprendere tutte le parabole?	13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
14 Il seminatore semina la Parola.	14 Сіяч сіє слово.
15 Quelli lungo la strada sono coloro nei quali viene seminata la Parola, ma, quando l’ascoltano, subito viene Satana e porta via la Parola seminata in loro.	15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
16 Quelli seminati sul terreno sassoso sono coloro che, quando ascoltano la Parola, subito l’accolgono con gioia,	16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
17 ma non hanno radice in se stessi, sono incostanti e quindi, al sopraggiungere di qualche tribolazione o persecuzione a causa della Parola, subito vengono meno.	17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
18 Altri sono quelli seminati tra i rovi: questi sono coloro che hanno ascoltato la Parola,	18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,
19 ma sopraggiungono le preoccupazioni del mondo e la seduzione della ricchezza e tutte le altre passioni, soffocano la Parola e questa rimane senza frutto.	19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
20 Altri ancora sono quelli seminati sul terreno buono: sono coloro che ascoltano la Parola, l’accolgono e portano frutto: il trenta, il sessanta, il cento per uno».	20 А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.
21 Diceva loro: «Viene forse la lampada per essere messa sotto il moggio o sotto il letto? O non invece per essere messa sul candelabro?	21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
22 Non vi è infatti nulla di segreto che non debba essere manifestato e nulla di nascosto che non debba essere messo in luce.	22 немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
23 Se uno ha orecchi per ascoltare, ascolti!».	23 Хто має вуха слухати, хай слухає!
24 Diceva loro: «Fate attenzione a quello che ascoltate. Con la misura con la quale misurate sarà misurato a voi; anzi, vi sarà dato di più.	24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
25 Perché a chi ha, sarà dato; ma a chi non ha, sarà tolto anche quello che ha».	25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
26 Diceva: «Così è il regno di Dio: come un uomo che getta il seme sul terreno;	26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
27 dorma o vegli, di notte o di giorno, il seme germoglia e cresce. Come, egli stesso non lo sa.	27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.
28 Il terreno produce spontaneamente prima lo stelo, poi la spiga, poi il chicco pieno nella spiga;	28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
29 e quando il frutto è maturo, subito egli manda la falce, perché è arrivata la mietitura».	29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.
30 Diceva: «A che cosa possiamo paragonare il regno di Dio o con quale parabola possiamo descriverlo?	30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
31 È come un granello di senape che, quando viene seminato sul terreno, è il più piccolo di tutti i semi che sono sul terreno;	31 Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
32 ma, quando viene seminato, cresce e diventa più grande di tutte le piante dell’orto e fa rami così grandi che gli uccelli del cielo possono fare il nido alla sua ombra».	32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.
33 Con molte parabole dello stesso genere annunciava loro la Parola, come potevano intendere.	33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
34 Senza parabole non parlava loro ma, in privato, ai suoi discepoli spiegava ogni cosa.	34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
35 In quel medesimo giorno, venuta la sera, disse loro: «Passiamo all’altra riva».	35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік!
36 E, congedata la folla, lo presero con sé, così com’era, nella barca. C’erano anche altre barche con lui.	36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
37 Ci fu una grande tempesta di vento e le onde si rovesciavano nella barca, tanto che ormai era piena.	37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
38 Egli se ne stava a poppa, sul cuscino, e dormiva. Allora lo svegliarono e gli dissero: «Maestro, non t’importa che siamo perduti?».	38 А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо?
39 Si destò, minacciò il vento e disse al mare: «Taci, calmati!». Il vento cessò e ci fu grande bonaccia.	39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша.
40 Poi disse loro: «Perché avete paura? Non avete ancora fede?».	40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?
41 E furono presi da grande timore e si dicevano l’un l’altro: «Chi è dunque costui, che anche il vento e il mare gli obbediscono?».	41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні?