| 1 Accadde ancora che sette fratelli furono presi con la madre e costretti dal re a gustare carni suine, proibite dalla legge, e perciò furono sferzati con flagelli e nerbi. | 1 Сталось також, що семеро братів з матір’ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину. |
| 2 Uno di essi, allora, parlando anche a nome degli altri disse: «Che cosa cerchi e che cosa vuoi sapere da noi? Siamo pronti a morire piuttosto che trasgredire le leggi paterne». | 2 Тоді один з них, говоривши за всіх, промовив так: «Про що маєш нас питати? Що хочеш від нас знати? Ми готові радше вмерти, ніж переступити батьківські закони.» |
| 3 Adirato, il re comandò che si accendesse il fuoco sotto le padelle e le caldaie. | 3 Розгнівався цар і наказав розпекти на вогні грати та котли. |
| 4 Quando queste in breve furono roventi, ordinò di mozzare la lingua a colui che aveva parlato per tutti, di scorticargli il capo e di tagliargli gli arti, mentre gli altri fratelli e la madre stavano a guardare. | 4 Скоро вони були розпечені, він звелів тому, що говорив за всіх, утяти язик, обдерти з голови шкіру й у присутності інших братів та матері обтяти йому руки та ноги. |
| 5 Quindi, dopo averlo mutilato completamente, comandò che fosse gettato nel fuoco e che vi fosse abbrustolito mentre ancora respirava. Mentre dalla caldaia il vapore si espandeva per un largo raggio, gli altri si esortavano a vicenda con la madre a morire coraggiosamente dicendo: | 5 А коли його, скаліченого на всьому тілі, звелів цар принести до вогню і пекти на ґратах, то він ще дихав. Як же дим з тіла, що смажилося на ґратах, розійшовся далеко, то інші брати з матір’ю піддавали один одному духу до відважної смерти, кажучи так: |
| 6 «Dio ci vede dall’alto e avrà certamente pietà di noi; come dichiarò Mosè nel cantico che protesta davanti a tutti: “E dei suoi servitori avrà pietà”». | 6 «Господь Бог дивиться згори й направду милість має до нас, як це Мойсей був ясно об’явив у пісні: І він матиме милість до своїх слуг.» |
| 7 Morto il primo in questo modo, condussero il secondo al supplizio. Dopo avergli strappato la pelle del cranio insieme con i capelli, gli chiesero: «Vuoi mangiare prima di essere torturato nel corpo, membro per membro?» | 7 Коли перший так помер, тоді привели другого на муки, і здерши йому з голови шкіру разом з волосям, спитали: «Чи їстимеш, заки розшматують тобі тіло член за членом?» |
| 8 Ma questi rispose nella lingua paterna: «No». Perciò anche egli subì i medesimi tormenti del primo. | 8 А він відповів мовою своїх батьків: «Ні!» Тому й він переніс такі самі муки, як і перший. |
| 9 Giunto all’ultimo respiro, disse: «Tu, o scellerato, ci strappi dalla vita presente; ma il re del mondo farà risorgere per una vita eterna noi che siamo morti per le sue leggi». | 9 Віддихаючи ж востаннє, сказав: «Ти, злочиннику, забираєш у нас це життя дочасне, але Цар світу воскресить нас, що вмираємо за його закон, — до вічного життя.» |
| 10 Dopo questo, fu torturato il terzo; richiesto, mise subito fuori la lingua, stese coraggiosamente le mani | 10 Після того почали катувати третього. Йому наказано висунути язика, і він зробив так негайно, та, простягнувши відважно руки, |
| 11 e nobilmente disse: «Queste ho ottenuto dal Cielo e ora, per le sue leggi, le disprezzo, perché da lui spero di riaverle nuovamente». | 11 заявив безстрашно: «Я маю їх з неба й заради його закону не дбаю про них; від нього сподіваюсь знов їх дістати». |
| 12 Lo stesso re e coloro che gli erano intorno furono colpiti dal coraggio del giovanetto che non si curava affatto dei dolori. | 12 Тож сам цар і ті, що були з ним, здивувались душевній силі юнака, який не зважав на муки. |
| 13 Morto costui, tormentarono e torturarono il quarto | 13 А коли цей помер, підвели четвертого на ті самі важкі муки, |
| 14 che, mentre moriva, disse: «È meglio morire per mano degli uomini, quando si ha la speranza in Dio di essere di nuovo risuscitati da Lui; per te, però, non ci sarà risurrezione alla vita». | 14 а як він мав уже вмирати, то сказав: «Ліпше померти від руки людей, коли хтось має надію в Бога, що він воскресить його знову; для тебе ж воскресіння до життя не буде.» |
| 15 Quindi fecero venire il quinto e lo torturarono. | 15 Опісля за тим привели п’ятого й заходились його катувати. |
| 16 Questi, allora, guardando in faccia il re, disse: «Poiché hai autorità fra gli uomini, fai ciò che vuoi, sebbene anche tu sia mortale. Non credere, però, che la nostra stirpe sia abbandonata da Dio. | 16 Тоді він глянув цареві в вічі й мовив: «Ти чиниш владою, що її маєш над людьми, все, що хочеш, хоч і ти тлінний; але не думай, що Бог покинув наш народ! |
| 17 Aspetta e vedrai come la sua grande potenza punirà te e la tua discendenza». | 17 Зажди, отже, то й побачиш велику його силу, і як він тебе й твоє потомство покарає.» |
| 18 Dopo lui condussero il sesto che, mentre stava per morire, disse: «Non illuderti invano. Noi soffriamo tali cose per nostra colpa, perché abbiamo peccato contro il nostro Dio. Per questo ci accadono cose che suscitano meraviglia. | 18 Після цього привели шостого, який, мавши вмирати, сказав: «Не зводь себе даремно. Ми бо терпимо те з-за себе самих, бо ми грішили супроти нашого Бога; тому над нами й скоїлись предивні лиха; |
| 19 Tu, però, non credere di rimanere impunito, dopo che hai osato di lottare con Dio». | 19 та не думай, що уникнеш кари, ти, що насмілився з Богом воювати.» |
| 20 Soprattutto fu meravigliosa e degna di memoria onorevole la madre che, vedendo morire in un sol giorno i sette figli, sopportò nobilmente sperando nel Signore. | 20 Незвичайно великого подиву, доброго спомину гідна їх же мати, що, бачивши як семеро її синів протягом одного дня загинули, мужньо перенесла те, бо надію поклала на Господа. |
| 21 Piena di nobili sentimenti, essa esortava ognuno di loro nella lingua paterna e, animando con coraggio virile la delicatezza muliebre, diceva loro: | 21 Вона, повна шляхетної відваги, підбадьорюючи свою жіночу ніжність мужеським духом, умовляла кожного з них батьківською мовою, кажучи до них: |
| 22 «Io non so come voi siate apparsi nel mio seno, perché io non vi ho concesso in dono lo spirito e la vita né ho ordinato gli elementi che compongono il corpo di ognuno. | 22 «Не знаю я, як ви в моїм лоні з’явилися, не я дала вам дух та життя, не я звела докупи первні вашого тіла, |
| 23 Perciò il Creatore del mondo, che plasmò il genere umano e trovò l’origine di ogni cosa, di nuovo con misericordia renderà a voi spirito e vita, poiché ora per le sue leggi non vi curate di voi stessi». | 23 тож Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття всім істотам, — віддасть назад вам У своєму милосерді дух та життя, бо ви тепер жертвуєте собою задля його святих законів.» |
| 24 Antioco allora si ritenne disprezzato e sospettò che le parole della madre lo schernissero. Mentre il giovanetto era ancora vivo, egli non solo lo esortava a parole, ma perfino con giuramenti affermava che lo avrebbe arricchito e reso felice, se avesse abbandonato le leggi patrie, e che lo avrebbe ritenuto come amico e gli avrebbe affidato uffici statali. | 24 Антіох думав, що вона його зневажає, і боявся, щоб вона, йому на наругу, не звернула голосу наймолодшого, який ще лишився; почав отже його умовляти, і то не лише словами, але й під клятвою запевняв, що збагатить його, вчинить щасливим, ба навіть матиме його за друга й дасть йому великий уряд. |
| 25 Siccome il ragazzo non gli prestava attenzione, il re, chiamata la madre, la esortava a consigliare il giovanetto di salvarsi. | 25 Якже ж юнак ніяк не хотів на те пристати, цар прикликав матір і заходився її намовляти, щоб вона дала хлопцеві рятівну пораду. |
| 26 Dopo averla esortata a lungo, essa acconsentì di persuadere il figlio: | 26 А що він довго умовляв, то вона й погодилась переконати сина. |
| 27 curvatasi su di lui e beffandosi del crudele tiranno, disse nella lingua paterna: «Figlio, abbi compassione di me che ti ho portato nove mesi in seno e per tre anni ti ho dato il latte, allevato, portato a questa età e dato il nutrimento. | 27 Тож нахилившись над ним, почала вона глузувати з жорстокого тирана, кажучи так, батьківською мовою: «Сину мій, змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, що годувала тебе 3 роки і вигодувала та й довела до цього віку, кормивши тебе. |
| 28 Ti prego, figlio, guarda il cielo e la terra e osserva quanto c’è in essi. Sappi che Dio non li fece da cose preesistenti; la stirpe degli uomini ha uguale origine. | 28 Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з нічого, і що й людський рід став існувати таким робом. |
| 29 Non temere questo carnefice ma, rendendoti degno dei tuoi fratelli, accetta la morte, così che io ti riceva insieme con i tuoi fratelli nel giorno della misericordia». | 29 Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами.» |
| 30 Mentre la madre ancora parlava, il giovanetto soggiunse: «Che aspettate? Non obbedisco al comando del re; ma obbedisco al comando della legge che Dio ha dato ai nostri padri per mezzo di Mosè. | 30 Ледве вона скінчила, як юнак сказав: «Чого чекаєте? Я не послухаю царського наказу. Я повинуюся велінню закону, що його дав Мойсей батькам нашим. |
| 31 Tu, che hai inventato ogni male contro gli Ebrei, non sfuggirai alle mani di Dio. | 31 А ти, винахіднику всякого зла на євреїв, не уникнеш рук Божих! |
| 32 Noi infatti soffriamo per i nostri peccati. | 32 Ми за свої гріхи страждаєм. |
| 33 Se il Signore vivente si è sdegnato con noi per breve tempo, per punirci e correggerci, egli si riconcilierà di nuovo con i suoi servitori. | 33 Наш вічно живий Бог розгнівався на нас на короткий час, щоб нас навести на розум і покарати, та він знову примириться з своїми слугами. |
| 34 Tu, invece, o empio e il più scellerato di tutti gli uomini, non gonfiarti invano, confidando presuntuosamente in vane speranze, mentre levi la mano contro i suoi servitori. | 34 Ти ж, нечестивцю і наймізерніший з усіх людей злочиннику, не несись даремно вгору, пишаючись дурними надіями та здіймаючи на синів неба свою руку, |
| 35 Perché non sei ancora sfuggito al giudizio del Dio onnipotente che vede tutto. | 35 бо ти ще не втік від суду Бога Вседержителя, який усе бачить. |
| 36 I nostri fratelli, dopo avere sostenuto un breve tormento, ora hanno raggiunto la divina promessa di una vita eterna. Tu, invece, per giudizio di Dio dovrai subire le giuste pene della tua superbia. | 36 Наші брати тепер, перетерпівши короткі муки, осягнули вічне життя в Божому союзі. Тебе ж Божим судом спіткає справедлива кара за твою гординю. |
| 37 Io, come i miei fratelli, offro il corpo e la vita per le leggi dei padri, pregando Dio che si mostri presto misericordioso con la nazione e che tu, fra tormenti e flagelli, sia costretto a riconoscere che egli è il solo Dio. | 37 Я ж, як і мої брати, віддаю тіло й душу за батьківські закони, просивши Бога, щоб незабаром змилувався над народом нашим і щоб ти, зазнавши кар і муки, визнав, що він — Бог єдиний; |
| 38 Possa aver fine in me e nei miei fratelli lo sdegno dell’Onnipotente, che giustamente si è riversato su tutta la nostra stirpe». | 38 та й щоб гнів Вседержителя., слушно наведений на весь наш народ, припинився на мені й на моїх братах.» |
| 39 Allora il re, fuori di sé, infierì contro questo peggio che non contro gli altri, essendo rimasto offeso dal sarcasmo. | 39 Розгніваний тим, цар мучив його ще гірше, ніж інших, бо дошкулила йому наруга. |
| 40 In tal modo anche questi senza alcuna macchia lasciò la vita, forte di una completa fiducia nel Signore. | 40 Отак він і розлучився бездоганно із життям, звірившись повнотою на Господа. |
| 41 Ultima, dopo i figli, morì anche la madre. | 41 Останньою після синів померла й мати. |
| 42 Ora riguardo ai sacrifici e alle crudeltà eccessive qui sia detto abbastanza. | 42 Нехай сказане про жертви та надмірні муки вистачить. |
