Marcus 5

NOVA VULGATA	Біблія
1 Et venerunt trans fretum maris in regionem Gerasenorum.	1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
2 Et exeunte eode navi, statim occurrit ei de monumentis homo in spiritu immundo,	2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
3 quidomicilium habebat in monumentis; et neque catenis iam quisquam eum poteratligare,	3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати;
4 quoniam saepe compedibus et catenis vinctus dirupisset catenas etcompedes comminuisset, et nemo poterat eum domare;	4 — раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
5 et semper nocte ac die inmonumentis et in montibus erat clamans et concidens se lapidibus.	5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
6 Et vidensIesum a longe cucurrit et adoravit eum	6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
7 et clamans voce magna dicit: “ Quidmihi et tibi, Iesu, fili Dei Altissimi? Adiuro te per Deum, ne me torqueas ”.	7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!
8 Dicebat enim illi: “ Exi, spiritus immunde, ab homine ”.	8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9 Et interrogabateum: “ Quod tibi nomen est? ”. Et dicit ei: “ Legio nomen mihi est, quiamulti sumus ”.	9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон — мені ім’я, багато бо нас!
10 Et deprecabatur eum multum, ne se expelleret extra regionem.	10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11 Erat autem ibi circa montem grex porcorum magnus pascens;	11 А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі.
12 et deprecatisunt eum dicentes: “ Mitte nos in porcos, ut in eos introeamus ”.	12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.
13 Etconcessit eis. Et exeuntes spiritus immundi introierunt in porcos. Et magnoimpetu grex ruit per praecipitium in mare, ad duo milia, et suffocabantur inmari.	13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.
14 Qui autem pascebant eos, fugerunt et nuntiaverunt in civitatem et inagros; et egressi sunt videre quid esset facti.	14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.
15 Et veniunt ad Iesum; etvident illum, qui a daemonio vexabatur, sedentem, vestitum et sanae mentis, eumqui legionem habuerat, et timuerunt.	15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.
16 Et qui viderant, narraverunt illisqualiter factum esset ei, qui daemonium habuerat, et de porcis.	16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
17 Et rogare eumcoeperunt, ut discederet a finibus eorum.	17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18 Cumque ascenderet navem, quidaemonio vexatus fuerat, deprecabatur eum, ut esset cum illo.	18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
19 Et non admisiteum, sed ait illi: “ Vade in domum tuam ad tuos et annuntia illis quanta tibiDominus fecerit et misertus sit tui ”.	19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.
20 Et abiit et coepit praedicare inDecapoli quanta sibi fecisset Iesus, et omnes mirabantur.	20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.
21 Et cum transcendisset Iesus in navi rursus trans fretum, convenit turba multaad illum, et erat circa mare.	21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
22 Et venit quidam de archisynagogis nomine Iairuset videns eum procidit ad pedes eius	22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 et deprecatur eum multum dicens: “Filiola mea in extremis est; veni, impone manus super eam, ut salva sit et vivat”.	23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.
24 Et abiit cum illo. Et sequebatur eum turba multa et comprimebant illum.	24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
25 Et mulier, quae erat in profluvio sanguinis annis duodecim	25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
26 et fuerat multaperpessa a compluribus medicis et erogaverat omnia sua nec quidquam profecerat,sed magis deterius habebat,	26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —
27 cum audisset de Iesu, venit in turba retro ettetigit vestimentum eius;	27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
28 dicebat enim: “ Si vel vestimenta eius tetigero,salva ero ”.	28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі — видужаю.
29 Et confestim siccatus est fons sanguinis eius, et sensitcorpore quod sanata esset a plaga.	29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
30 Et statim Iesus cognoscens in semetipsovirtutem, quae exierat de eo, conversus ad turbam aiebat: “ Quis tetigitvestimenta mea? ”.	30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?
31 Et dicebant ei discipuli sui: “ Vides turbamcomprimentem te et dicis: “Quis me tetigit?” ”.	31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?
32 Et circumspiciebatvidere eam, quae hoc fecerat.	32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
33 Mulier autem timens et tremens, sciens quodfactum esset in se, venit et procidit ante eum et dixit ei omnem veritatem.	33 Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
34 Ille autem dixit ei: “ Filia, fides tua te salvam fecit. Vade in pace et estosana a plaga tua ”.	34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
35 Adhuc eo loquente, veniunt ab archisynagogo dicentes: “ Filia tua mortuaest; quid ultra vexas magistrum? ”.	35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?
36 Iesus autem, verbo, quod dicebatur,audito, ait archisynagogo: “ Noli timere; tantummodo crede! ”.	36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.
37 Et nonadmisit quemquam sequi se nisi Petrum et Iacobum et Ioannem fratrem Iacobi.	37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38 Et veniunt ad domum archisynagogi; et videt tumultum et flentes et eiulantesmultum,	38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
39 et ingressus ait eis: “ Quid turbamini et ploratis? Puella non estmortua, sed dormit ”.	39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!
40 Et irridebant eum. Ipse vero, eiectis omnibus,assumit patrem puellae et matrem et, qui secum erant, et ingreditur, ubi eratpuella;	40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
41 et tenens manum puellae ait illi: “ Talitha, qum! ” — quod estinterpretatum: “ Puella, tibi dico: Surge! ” - .	41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 Et confestim surrexitpuella et ambulabat; erat enim annorum duodecim. Et obstupuerunt continuostupore magno.	42 І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
43 Et praecepit illis vehementer, ut nemo id sciret, et dixitdari illi manducare.	43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.