Marcus 5
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Nova Vulgata | Біблія |
|---|---|
| 1 Et venerunt trans fretum maris in regionem Gerasenorum. | 1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. |
| 2 Et exeunte eode navi, statim occurrit ei de monumentis homo in spiritu immundo, | 2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. |
| 3 quidomicilium habebat in monumentis; et neque catenis iam quisquam eum poteratligare, | 3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати; |
| 4 quoniam saepe compedibus et catenis vinctus dirupisset catenas etcompedes comminuisset, et nemo poterat eum domare; | 4 — раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. |
| 5 et semper nocte ac die inmonumentis et in montibus erat clamans et concidens se lapidibus. | 5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. |
| 6 Et vidensIesum a longe cucurrit et adoravit eum | 6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому |
| 7 et clamans voce magna dicit: “ Quidmihi et tibi, Iesu, fili Dei Altissimi? Adiuro te per Deum, ne me torqueas ”. | 7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене! |
| 8 Dicebat enim illi: “ Exi, spiritus immunde, ab homine ”. | 8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка! |
| 9 Et interrogabateum: “ Quod tibi nomen est? ”. Et dicit ei: “ Legio nomen mihi est, quiamulti sumus ”. | 9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон — мені ім’я, багато бо нас! |
| 10 Et deprecabatur eum multum, ne se expelleret extra regionem. | 10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. |
| 11 Erat autem ibi circa montem grex porcorum magnus pascens; | 11 А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі. |
| 12 et deprecatisunt eum dicentes: “ Mitte nos in porcos, ut in eos introeamus ”. | 12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них. |
| 13 Etconcessit eis. Et exeuntes spiritus immundi introierunt in porcos. Et magnoimpetu grex ruit per praecipitium in mare, ad duo milia, et suffocabantur inmari. | 13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі. |
| 14 Qui autem pascebant eos, fugerunt et nuntiaverunt in civitatem et inagros; et egressi sunt videre quid esset facti. | 14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось. |
| 15 Et veniunt ad Iesum; etvident illum, qui a daemonio vexabatur, sedentem, vestitum et sanae mentis, eumqui legionem habuerat, et timuerunt. | 15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались. |
| 16 Et qui viderant, narraverunt illisqualiter factum esset ei, qui daemonium habuerat, et de porcis. | 16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. |
| 17 Et rogare eumcoeperunt, ut discederet a finibus eorum. | 17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. |
| 18 Cumque ascenderet navem, quidaemonio vexatus fuerat, deprecabatur eum, ut esset cum illo. | 18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. |
| 19 Et non admisiteum, sed ait illi: “ Vade in domum tuam ad tuos et annuntia illis quanta tibiDominus fecerit et misertus sit tui ”. | 19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою. |
| 20 Et abiit et coepit praedicare inDecapoli quanta sibi fecisset Iesus, et omnes mirabantur. | 20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі. |
| 21 Et cum transcendisset Iesus in navi rursus trans fretum, convenit turba multaad illum, et erat circa mare. | 21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем. |
| 22 Et venit quidam de archisynagogis nomine Iairuset videns eum procidit ad pedes eius | 22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг |
| 23 et deprecatur eum multum dicens: “Filiola mea in extremis est; veni, impone manus super eam, ut salva sit et vivat”. | 23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила. |
| 24 Et abiit cum illo. Et sequebatur eum turba multa et comprimebant illum. | 24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. |
| 25 Et mulier, quae erat in profluvio sanguinis annis duodecim | 25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу |
| 26 et fuerat multaperpessa a compluribus medicis et erogaverat omnia sua nec quidquam profecerat,sed magis deterius habebat, | 26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, — |
| 27 cum audisset de Iesu, venit in turba retro ettetigit vestimentum eius; | 27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. |
| 28 dicebat enim: “ Si vel vestimenta eius tetigero,salva ero ”. | 28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі — видужаю. |
| 29 Et confestim siccatus est fons sanguinis eius, et sensitcorpore quod sanata esset a plaga. | 29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. |
| 30 Et statim Iesus cognoscens in semetipsovirtutem, quae exierat de eo, conversus ad turbam aiebat: “ Quis tetigitvestimenta mea? ”. | 30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? |
| 31 Et dicebant ei discipuli sui: “ Vides turbamcomprimentem te et dicis: “Quis me tetigit?” ”. | 31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся? |
| 32 Et circumspiciebatvidere eam, quae hoc fecerat. | 32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. |
| 33 Mulier autem timens et tremens, sciens quodfactum esset in se, venit et procidit ante eum et dixit ei omnem veritatem. | 33 Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. |
| 34 Ille autem dixit ei: “ Filia, fides tua te salvam fecit. Vade in pace et estosana a plaga tua ”. | 34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги. |
| 35 Adhuc eo loquente, veniunt ab archisynagogo dicentes: “ Filia tua mortuaest; quid ultra vexas magistrum? ”. | 35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя? |
| 36 Iesus autem, verbo, quod dicebatur,audito, ait archisynagogo: “ Noli timere; tantummodo crede! ”. | 36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй. |
| 37 Et nonadmisit quemquam sequi se nisi Petrum et Iacobum et Ioannem fratrem Iacobi. | 37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. |
| 38 Et veniunt ad domum archisynagogi; et videt tumultum et flentes et eiulantesmultum, | 38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. |
| 39 et ingressus ait eis: “ Quid turbamini et ploratis? Puella non estmortua, sed dormit ”. | 39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! |
| 40 Et irridebant eum. Ipse vero, eiectis omnibus,assumit patrem puellae et matrem et, qui secum erant, et ingreditur, ubi eratpuella; | 40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. |
| 41 et tenens manum puellae ait illi: “ Talitha, qum! ” — quod estinterpretatum: “ Puella, tibi dico: Surge! ” - . | 41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум — що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань! |
| 42 Et confestim surrexitpuella et ambulabat; erat enim annorum duodecim. Et obstupuerunt continuostupore magno. | 42 І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. |
| 43 Et praecepit illis vehementer, ut nemo id sciret, et dixitdari illi manducare. | 43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти. |