Ad Romanos 8

NOVA VULGATA	Біблія
1 Nihil ergo nunc damnationis est his, qui sunt in Christo Iesu;	1 Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.
2 lex enimSpiritus vitae in Christo Iesu liberavit te a lege peccati et mortis.	2 Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.
3 Nam,quod impossibile erat legi, in quo infirmabatur per carnem, Deus Filium suummittens in similitudine carnis peccati et pro peccato, damnavit peccatum incarne,	3 Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, — пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,
4 ut iustitia legis impleretur in nobis, qui non secundum carnemambulamus sed secundum Spiritum.	4 щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
5 Qui enim secundum carnem sunt, quae carnis sunt, sapiunt; qui vero secundumSpiritum, quae sunt Spiritus.	5 Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове.
6 Nam sapientia carnis mors, sapientia autemSpiritus vita et pax;	6 Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру;
7 quoniam sapientia carnis inimicitia est in Deum, legienim Dei non subicitur nec enim potest.	7 тому що прагнення тіла вороже Богові — бо не кориться законові Божому, та й не може.
8 Qui autem in carne sunt, Deo placerenon possunt.	8 Тілесні не можуть подобатись Богові.
9 Vos autem in carne non estis sed in Spiritu, si tamen Spiritus Dei habitat invobis. Si quis autem Spiritum Christi non habet, hic non est eius.	9 Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.
10 Si autemChristus in vobis est, corpus quidem mortuum est propter peccatum, Spiritus verovita propter iustitiam.	10 А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
11 Quod si Spiritus eius, qui suscitavit Iesum amortuis, habitat in vobis, qui suscitavit Christum a mortuis vivificabit etmortalia corpora vestra per inhabitantem Spiritum suum in vobis.	11 І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
12 Ergo, fratres, debitores sumus non carni, ut secundum carnem vivamus.	12 Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;
13 Sienim secundum carnem vixeritis, moriemini; si autem Spiritu opera corporismortificatis, vivetis.	13 бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.
14 Quicumque enim Spiritu Dei aguntur, hi filii Dei sunt.	14 Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі.
15 Non enim accepistis spiritum servitutis iterum in timorem, sed accepistisSpiritum adoptionis filiorum, in quo clamamus: “ Abba, Pater! ”.	15 Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! — Отче!»
16 IpseSpiritus testimonium reddit una cum spiritu nostro, quod sumus filii Dei.	16 Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти Божі;
17 Siautem filii, et heredes: heredes quidem Dei, coheredes autem Christi, si tamencompatimur, ut et conglorificemur.	17 а коли діти, то й спадкоємці ж Божі — співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.
18 Existimo enim quod non sunt condignaepassiones huius temporis ad futuram gloriam, quae revelanda est in nobis.	18 Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.
19 Nam exspectatio creaturae revelationem filiorum Dei exspectat;	19 Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.
20 vanitatienim creatura subiecta est, non volens sed propter eum, qui subiecit, in spem,	20 Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
21 quia et ipsa creatura liberabitur a servitute corruptionis in libertatemgloriae filiorum Dei.	21 що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
22 Scimus enim quod omnis creatura congemiscit etcomparturit usque adhuc;	22 Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
23 non solum autem, sed et nos ipsi primitias Spiritushabentes, et ipsi intra nos gemimus adoptionem filiorum exspectantes,redemptionem corporis nostri.	23 Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,
24 Spe enim salvi facti sumus; spes autem, quaevidetur, non est spes; nam, quod videt, quis sperat?	24 бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?
25 Si autem, quod nonvidemus, speramus, per patientiam exspectamus.	25 Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
26 Similiter autem et Spiritus adiuvat infirmitatem nostram; nam quid oremus,sicut oportet, nescimus, sed ipse Spiritus interpellat gemitibusinenarrabilibus;	26 Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.
27 qui autem scrutatur corda, scit quid desideret Spiritus,quia secundum Deum postulat pro sanctis.	27 А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
28 Scimus autem quoniam diligentibus Deum omnia cooperantur in bonum, his, quisecundum propositum vocati sunt.	28 Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.
29 Nam, quos praescivit, et praedestinavitconformes fieri imaginis Filii eius, ut sit ipse primogenitus in multisfratribus;	29 Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;
30 quos autem praedestinavit, hos et vocavit; et quos vocavit, hos etiustificavit; quos autem iustificavit, illos et glorificavit.	30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
31 Quid ergo dicemus ad haec? Si Deus pro nobis, quis contra nos?	31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?
32 Qui Filiosuo non pepercit, sed pro nobis omnibus tradidit illum, quomodo non etiam cumillo omnia nobis donabit?	32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього?
33 Quis accusabit adversus electos Dei? Deus, quiiustificat?	33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — той, що оправдує;
34 Quis est qui condemnet? Christus Iesus, qui mortuus est, immo quisuscitatus est, qui et est ad dexteram Dei, qui etiam interpellat pro nobis?	34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас.
35 Quis nos separabit a caritate Christi? Tribulatio an angustia an persecutioan fames an nuditas an periculum an gladius?	35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36 Sicut scriptum est: “ Propter te mortificamur tota die, aestimati sumus ut oves occisionis ”.	36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.»
37 Sed in his omnibus supervincimus per eum, qui dilexit nos.	37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.
38 Certus sum enim quia neque mors neque vita neque angeli neque principatusneque instantia neque futura neque virtutes	38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
39 neque altitudo neque profundumneque alia quaelibet creatura poterit nos separare a caritate Dei, quae est inChristo Iesu Domino nostro.	39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.