| 1 ܘܐܬ̇ܕܟܪ ܐܠܗܐ ܠܢܘܚ. ܘܠܟܠܗ̇ ܚܝܘܬܐ ܘܠܟܠܗ̇ ܒܥܝܪܐ. ܘܠܟܠܗ̇ ܦܪܚܬܐ ܕܥܡܗ ܒܩܒܘܬܐ. ܘܐܥܒܪ ܐܠܗܐ ܪܘܚܐ ܥܠ ܐܪܥܐ. ܘܐܬܬܢܝܚܘ ܡ̈ܝܐ. | 1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати. |
| 2 ܘܐܣܬܟܪ̈ܘ ܡܒ̈ܘܥܐ ܕܬܗܘܡܐ ܘܢܣ̈ܟܐ ܕܫܡܝܐ. ܘܐܬܟܠܝ ܡܛܪܐ ܡܢ ܫܡܝܐ. | 2 Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився. |
| 3 ܘܗܦܟܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܐܪܥܐ. ܐܙܠܝܢ ܘܗܦܟܝܢ. ܘܚܣܪܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܒܬܪ ܡܐܐ ܘܚܡܫܝܢ ܝܘܡ̈ܝܢ. | 3 Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п’ятдесят днів, опали; |
| 4 ܘܐܬܬܢܝ̣ܚܬ ܩܒܘܬܐ ܒܝܪܚܐ ܫܒܝܥܝܐ. ܒܫܒܥܣܪ̈ܐ ܒܗ ܒܝܪܚܐ ܥܠ ܛܘܪ̈ܝ ܩܪܕܘ. | 4 і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату. |
| 5 ܘܡ̈ܝܐ ܐܙܠܝܢ ܗܘܘ ܘܚܣܪܝܢ. ܥܕܡܐ ܠܝܪܚܐ ܥܣܝܪܝܐ . ܒܚܕ ܒܝܪܚܐ ܥܣܝܪܝܐ. ܐܬܚܙܝܘ ܪ̈ܫܝ ܛܘܪ̈ܐ. | 5 А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів’я. |
| 6 ܘܗܘ̣ܐ ܡܢ ܒܬܪ ܐܪ̈ܒܥܝܢ ܝܘܡ̈ܝܢ. ܦܬ̣ܚ ܢܘܚ ܟܘܬܐ ܕܩܒܘܬܐ ܕܥܒ̣ܕ. | 6 По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі, |
| 7 ܘܫܕܪ ܠܥܘܪܒܐ. ܘܢܦ̣ܩ ܡܦܩ ܘܠܐ ܗ̣ܦܟ. ܥܕܡܐ ܕܝܒܫܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܐܪܥܐ. | 7 і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі. |
| 8 ܘܫܕܪ ܠܝܘܢܐ ܡܢ ܠܘܬܗ. ܕܢܚܙܐ ܐܢ ܩܠܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܐ̈ܦܝ ܐܪܥܐ. | 8 Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі. |
| 9 ܘܠܐ ܐܫܟ̣ܚܬ ܠܗ̇ ܝܘܢܐ ܢܝܚܐ ܠܦܣܬ ܪܓܠܗ̇. ܘܗܦܟ̣ܬ ܠܘܬܗ ܠܩܒܘܬܐ. ܡܛܠ ܕܡ̈ܝܐ ܐܝܬ ܗܘܘ ܥܠ ܐ̈ܦܝ ܟܠܗ̇ ܐܪܥܐ. ܘܐܘܫܛ ܐܝܕܗ ܘܢܣܒܗ̇. ܘܐܥܠܗ̇ ܠܘܬܗ ܠܩܒܘܬܐ. | 9 Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе. |
| 10 ܘܦ̣ܫ ܬܘܒ ܫܒܥܐ ܝܘܡ̈ܝܢ ܐܚܪ̈ܢܝܢ. ܘܗ̣ܦܟ ܘܫܕܪܗ̇ ܠܝܘܢܐ ܡܢ ܩܒܘܬܐ. | 10 Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега. |
| 11 ܘܐܬܬ ܠܘܬܗ ܝܘܢܐ ܠܥܕܢ ܪܡܫܐ. ܘܗܐ ܛܪܦܐ̇ ܕܙܝܬܐ ܐܚܝܕܐ ܒܦܘܡܗ̇. ܘܝܕܥ̣ ܢܘܚ ܕܩܠܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܐ̈ܦܝ ܐܪܥܐ. | 11 І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили. |
| 12 ܘܦܫ ܬܘܒ ܫܒܥܐ ܝܘ̈ܡܝܢ ܐܚܪ̈ܢܝܢ. ܘܫܕܪܗ̇ ܠܝܘܢܐ. ܘܠܐ ܐܘܣ̣ܦܬ ܬܘܒ ܝܘܢܐ ܠܡܗܦܟ ܠܘܬܗ. | 12 Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього. |
| 13 ܘܗܘ̣ܐ ܒܫܢܬ ܫܬܡܐܐ ܘܚܕܐ. ܒܚܕ ܒܝܪܚܐ ܩܕܡܝܐ. ܝܒܫܘ ܡ̈ܝܐ ܡܢ ܐܪܥܐ. ܘܐܥܒ̣ܪ ܢܘܚ ܟܣܝܐ ܕܩܒܘܬܐ ܘܚ̣ܙܐ ܘܗܐ ܝܒ̣ܫ ܐ̈ܦܝ ܐܪܥܐ. | 13 На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха, |
| 14 ܘܒܝܪܚܐ ܕܬܪ̈ܝܢ ܒܫܒܥܐ ܘܥܣܪ̈ܝܢ ܒܗ ܒܝܪܚܐ. ܝܒ̣ܫܬ ܐܪܥܐ. | 14 а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла. |
| 15 ܘܡܠܠ ܐܠܗܐ ܥܡ ܢܘܚ ܘܐܡ̣ܪ ܠܗ. | 15 Тоді Бог сказав до Ноя: |
| 16 ܦܘܩ ܡܢ ܩܒܘܬܐ ܐܢܬ ܘܐܢܬܬܟ. ܘܒ̈ܢܝܟ ܘܢܫ̈ܐ ܕܒ̈ܢܝܟ ܥܡܟ. | 16 Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою. |
| 17 ܘܟܠܗ̇ ܚܝܘܬܐ ܕܥܡܟ ܡܢ ܟܠ ܒܣܪ. ܘܦܪܚܬܐ ܘܒܥܝܪܐ. ܘܟܠܗ ܪܚܫܐ ܕܪܚܫ ܥܠ ܐܪܥܐ ܐܦܩ ܥܡܟ. ܘܢܘܠܕܘܢ ܒܐܪܥܐ. ܘܢܦܪܘܢ ܘܢܣܓܘܢ ܥܠ ܐܪܥܐ. | 17 Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі. |
| 18 ܘܢܦ̣ܩ ܢܘܚ ܘܐܢܬܬܗ ܘܒܢ̈ܘܗܝ. ܘܢܫ̈ܐ ܕܒܢ̈ܘܗܝ ܥܡܗ. | 18 І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів. |
| 19 ܘܟܠܗ̇ ܚܝܘܬܐ ܘܟܠܗ̇ ܒܥܝܪܐ ܘܟܠܗ̇ ܦܪܚܬܐ. ܘܟܠ ܕܪܚܫ ܥܠ ܐܪܥܐ ܠܫܪ̈ܒܬܗܘܢ. ܢܦܩܘ ܡܢ ܩܒܘܬܐ. | 19 Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу. |
| 20 ܘܒܢ̣ܐ ܢܘܚ ܡܕܒܚܐ ܠܡܪܝܐ. ܘܢܣ̣ܒ ܡܢ ܟܠܗ̇ ܚܝܘܬܐ ܕܟܝܬܐ. ܘܡܢ ܟܠܗ̇ ܦܪܚܬܐ ܕܟܝܬܐ. ܘܐܣܩ ܝܩܕܐ ܥܠ ܡܕܒܚܐ. | 20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику. |
| 21 ܘܐܪܝܚ ܡܪܝܐ ܪܝܚܐ ܕܣܘܬܐ ܪܝܚܐ ܕܢܝܚܐ. ܘܐܡ̣ܪ ܡܪܝܐ ܒܠܒܗ. ܠܐ ܐܘܣܦ ܬܘܒ ܠܡܠܛܗ̇ ܠܐܪܥܐ ܡܛܠ ܒܪ ܐܢܫܐ. ܡܛܠ ܕܝܨܪܐ ܕܠܒܗ ܕܒܪ ܐܢܫܐ ܒܝܫ ܡܢ ܛܠܝܘܬܗ. ܘܠܐ ܐܘܣܦ ܬܘܒ ܠܡܡܚܐ ܠܟܠ ܕܚܝ ܐܝܟ ܕܥܒ̇ܕܬ. | 21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був. |
| 22 ܘܡܟܝܠ ܟܠܗܘܢ ܝܘܡ̈ܬܐ ܕܐܪܥܐ. ܙܪܥܐ ܘܚܨܕܐ. ܥܪܝܐ ܘܚܘܡܐ. ܩܝܛܐ ܘܣܬܘܐ. ܐܝܡܡܐ ܘܠܠܝܐ ܠܐ ܢܒܛܠܘܢ. | 22 Покіль земля землею, — сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути. |
