ΜΑΚΚΑΒΑΙΩΝ Β´ - 2 Maccabei- Maccabees II 6

LXX	Біблія
1 μετ' ου πολυν δε χρονον εξαπεστειλεν ο βασιλευς γεροντα αθηναιον αναγκαζειν τους ιουδαιους μεταβαινειν απο των πατριων νομων και τοις του θεου νομοις μη πολιτευεσθαι	1 Незабаром цар вислав старця атенця, щоб присилував юдеїв лишити батьківські закони й не жити за Божими законами,
2 μολυναι δε και τον εν ιεροσολυμοις νεω και προσονομασαι διος ολυμπιου και τον εν γαριζιν καθως ετυγχανον οι τον τοπον οικουντες διος ξενιου	2 осквернити храм, що в Єрусалимі, й назвати його храмом Олімпійського Зевеса, а той, що на Гарізімі, згідно з характером мешканців того міста, — храмом Гостинного Зевеса.
3 χαλεπη δε και τοις ολοις ην δυσχερης η επιτασις της κακιας	3 Тяжкою, для народу докраю нестерпною була навала так великого лиха.
4 το μεν γαρ ιερον ασωτιας και κωμων υπο των εθνων επεπληρουτο ραθυμουντων μεθ' εταιρων και εν τοις ιεροις περιβολοις γυναιξι πλησιαζοντων ετι δε τα μη καθηκοντα ενδον εισφεροντων	4 Храм же наповнили погани розпустою та пияцтвом; вони веселилися з повіями, в святім подвір’ї зближалися з жінками і впроваджували туди негожі речі.
5 το δε θυσιαστηριον τοις αποδιεσταλμενοις απο των νομων αθεμιτοις επεπληρωτο	5 Вівтар був повний нечистих жертв заборонених законом.
6 ην δ' ουτε σαββατιζειν ουτε πατρωους εορτας διαφυλαττειν ουτε απλως ιουδαιον ομολογειν ειναι	6 Не вільно було ні суботу святкувати, ні дотримувати прадідівських свят, ба навіть і юдеєм називатися.
7 ηγοντο δε μετα πικρας αναγκης εις την κατα μηνα του βασιλεως γενεθλιον ημεραν επι σπλαγχνισμον γενομενης δε διονυσιων εορτης ηναγκαζοντο κισσους εχοντες πομπευειν τω διονυσω	7 Людей приводили насильно щомісяця в день царських народин, щоб вони їли жертвенне м’ясо. А як наставало свято Діонисія, примушувано їх брати участь у процесіях, увінчуватися плющем.
8 ψηφισμα δε εξεπεσεν εις τας αστυγειτονας ελληνιδας πολεις πτολεμαιου υποθεμενου την αυτην αγωγην κατα των ιουδαιων αγειν και σπλαγχνιζειν	8 За порадою Птолемея, був виданий наказ так само поводитися з юдеями сусідніх грецьких міст і примушувати їх їсти жертвенне м’ясо;
9 τους δε μη προαιρουμενους μεταβαινειν επι τα ελληνικα κατασφαζειν παρην ουν οραν την ενεστωσαν ταλαιπωριαν	9 а тих, що не погодяться прийняти грецьких звичаїв, мали вбивати; так, отже, можна було бачити, яке настало горе!
10 δυο γαρ γυναικες ανηχθησαν περιτετμηκυιαι τα τεκνα τουτων δε εκ των μαστων κρεμασαντες τα βρεφη και δημοσια περιαγαγοντες αυτας την πολιν κατα του τειχους εκρημνισαν	10 Привели бо двох жінок, що обрізали своїх дітей; їм прив’язано їхніх дітей до грудей і, обвівши їх прилюдно по цілому місті, скинули стрімголов з муру.
11 ετεροι δε πλησιον συνδραμοντες εις τα σπηλαια λεληθοτως αγειν την εβδομαδα μηνυθεντες τω φιλιππω συνεφλογισθησαν δια το ευλαβως εχειν βοηθησαι εαυτοις κατα την δοξαν της σεμνοτατης ημερας	11 Про інших, що були повтікали до печер у сусідстві, щоб потайки святкувати день суботній, донесено Филипові, і їх усіх разом спалено, бо вони не могли допомогти собі, шанувавши святий день.
12 παρακαλω ουν τους εντυγχανοντας τηδε τη βιβλω μη συστελλεσθαι δια τας συμφορας λογιζεσθαι δε τας τιμωριας μη προς ολεθρον αλλα προς παιδειαν του γενους ημων ειναι	12 Прошу, отже, тих, що їм потрапить у руки ця книга, не розпачувати над тими нещастями, а вірити, що кари впали не погибелі ради, а на науку нашому народові;
13 και γαρ το μη πολυν χρονον εασθαι τους δυσσεβουντας αλλ' ευθεως περιπιπτειν επιτιμοις μεγαλης ευεργεσιας σημειον εστιν	13 бо не лишати грішників на довгий час, але негайно покарати їх — це знак великої доброти.
14 ου γαρ καθαπερ και επι των αλλων εθνων αναμενει μακροθυμων ο δεσποτης μεχρι του καταντησαντας αυτους προς εκπληρωσιν αμαρτιων κολασαι ουτως και εφ' ημων εκρινεν ειναι	14 Якщо з іншими народами Владика чекає довготерпеливо, аж сповниться міра їхніх гріхів, щоб їх покарати, то з нами він вирішив інакше,
15 ινα μη προς τελος αφικομενων ημων των αμαρτιων υστερον ημας εκδικα	15 саме — не карати нас наприкінці, коли наші гріхи дійдуть уже до краю.
16 διοπερ ουδεποτε μεν τον ελεον αφ' ημων αφιστησιν παιδευων δε μετα συμφορας ουκ εγκαταλειπει τον εαυτου λαον	16 Ось чому він ніколи не позбавляє нас свого милосердя; і хоч карає свій народ нещастями, та ніколи не покидає його.
17 πλην εως υπομνησεως ταυθ' ημιν ειρησθω δι' ολιγων δ' ελευστεον επι την διηγησιν	17 Тільки, щоб пригадати вам, ми згадали про ці речі; після цих кількох слів повернімось до оповідання.
18 ελεαζαρος τις των πρωτευοντων γραμματεων ανηρ ηδη προβεβηκως την ηλικιαν και την προσοψιν του προσωπου καλλιστος αναχανων ηναγκαζετο φαγειν υειον κρεας	18 Був тоді Єлеазар, один із найвидатніших книжників, муж уже похилий в літах, шляхетний видом; його ж силували їсти свинину, відкривавши йому рота.
19 ο δε τον μετ' ευκλειας θανατον μαλλον η τον μετα μυσους βιον αναδεξαμενος αυθαιρετως επι το τυμπανον προσηγεν	19 Та він, воліючи почесну смерть над ганебне життя, подався добровільно на місце тортур,
20 προπτυσας δε καθ' ον εδει τροπον προσερχεσθαι τους υπομενοντας αμυνασθαι ων ου θεμις γευσασθαι δια την προς το ζην φιλοστοργιαν	20 сплюнувши спершу (на м’ясо), як це й мали б робити всі, які зважились відкинути те, чого навіть з прив’язання до життя не можна їсти.
21 οι δε προς τω παρανομω σπλαγχνισμω τεταγμενοι δια την εκ των παλαιων χρονων προς τον ανδρα γνωσιν απολαβοντες αυτον κατ' ιδιαν παρεκαλουν ενεγκαντα κρεα οις καθηκον αυτω χρασθαι δι' αυτου παρασκευασθεντα υποκριθηναι δε ως εσθιοντα τα υπο του βασιλεως προστεταγμενα των απο της θυσιας κρεων	21 Ті, що були відряджені до беззаконного жертвування здавна знавши цього мужа, взяли його набік і почали його намовляти, щоб приніс м’яса, яке можна було йому споживати, сам собі зготував його та й удав начебто він їсть із жертвенного м’яса, згідно з царським наказом,
22 ινα τουτο πραξας απολυθη του θανατου και δια την αρχαιαν προς αυτους φιλιαν τυχη φιλανθρωπιας	22 і тим урятував себе від смерти; тож мав би, завдяки давній до них дружбі, зазнати людяного ставлення.
23 ο δε λογισμον αστειον αναλαβων και αξιον της ηλικιας και της του γηρως υπεροχης και της επικτητου και επιφανους πολιας και της εκ παιδος καλλιστης αναστροφης μαλλον δε της αγιας και θεοκτιστου νομοθεσιας ακολουθως απεφηνατο ταχεως λεγων προπεμπειν εις τον αδην	23 Та він прийняв шляхетну постанову, гідну свого віку, старечої поважности, посивілого від невтомного труду волосся, добре вихованої змалку поведінки, особливо ж згідну з святим, Богом установленим законом, то ж не вагавшися, заявив, щоб його послали на другий світ.
24 ου γαρ της ημετερας ηλικιας αξιον εστιν υποκριθηναι ινα πολλοι των νεων υπολαβοντες ελεαζαρον τον ενενηκονταετη μεταβεβηκεναι εις αλλοφυλισμον	24 «Не годиться бо нашому вікові таке вдавати, щоб молодь не думала, що дев’ятдесятлітній Єлеазар перейшов на поганську віру,
25 και αυτοι δια την εμην υποκρισιν και δια το μικρον και ακαριαιον ζην πλανηθωσιν δι' εμε και μυσος και κηλιδα του γηρως κατακτησωμαι	25 та через моє лицемірство, з прив’язання до короткого та незначного життя, і сама не збилась з дороги, — а й собі щоб не накликати на старість сорому та безчестя.
26 ει γαρ και επι του παροντος εξελουμαι την εξ ανθρωπων τιμωριαν αλλα τας του παντοκρατορος χειρας ουτε ζων ουτε αποθανων εκφευξομαι	26 Ба, навіть якби я й уник тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну.
27 διοπερ ανδρειως μεν νυν διαλλαξας τον βιον του μεν γηρως αξιος φανησομαι	27 Тому коли я тепер помру безбоязно, то виявлюся гідним моєї старости,
28 τοις δε νεοις υποδειγμα γενναιον καταλελοιπως εις το προθυμως και γενναιως υπερ των σεμνων και αγιων νομων απευθανατιζειν τοσαυτα δε ειπων επι το τυμπανον ευθεως ηλθεν	28 а для молоді лишу зразок відважної та шляхетної смерти за величні й святі закони». Це сказавши, він, не вагаючись, пішов на місце тортур.
29 των δε αγοντων προς αυτον την μικρω προτερον ευμενειαν εις δυσμενειαν μεταβαλοντων δια το τους προειρημενους λογους ως αυτοι διελαμβανον απονοιαν ειναι	29 Ті, що вели його й що недавно перед тим були зичливі йому, з-за слів, що їх він висказав, поставились до нього неприхильно, вважали бо ці слова за безумство.
30 μελλων δε ταις πληγαις τελευταν αναστεναξας ειπεν τω κυριω τω την αγιαν γνωσιν εχοντι φανερον εστιν οτι δυναμενος απολυθηναι του θανατου σκληρας υποφερω κατα το σωμα αλγηδονας μαστιγουμενος κατα ψυχην δε ηδεως δια τον αυτου φοβον ταυτα πασχω	30 Він же, готовий вмерти від ударів, застогнав і мовив: «Господь у своїй святості й у своєму знанні добре відає, що я, мавши змогу звільнитися від смерти, зношу тілом ці гіркі страждання від ударів, душею ж терплю їх радо заради страху, що його маю перед ним».
31 και ουτος ουν τουτον τον τροπον μετηλλαξεν ου μονον τοις νεοις αλλα και τοις πλειστοις του εθνους τον εαυτου θανατον υποδειγμα γενναιοτητος και μνημοσυνον αρετης καταλιπων	31 Отак Єлеазар помер, лишивши своєю смертю не тільки для молоді, але й для багатьох інших з народу приклад відваги та пам’ятку чесноти.