Isaia 9

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Il popolo che camminava nelle tenebre vide una grande luce; su coloro che abitavano in terra tenebrosa una luce rifulse.	1 Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.
2 Hai moltiplicato la gioia, hai aumentato la letizia. Gioiscono davanti a te come si gioisce quando si miete e come si gioisce quando si spartisce la preda.	2 Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють.
3 Poiché il giogo che gli pesava e la sbarra sulle sue spalle, il bastone del suo aguzzino tu hai spezzato come al tempo di Madian.	3 Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки — як за часів Мідіяна.
4 Poiché ogni calzatura di soldato nella mischia e ogni mantello macchiato di sangue sarà bruciato, sarà esca del fuoco.	4 Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий.
5 Poiché un bambino è nato per noi, ci è stato dato un figlio. Sulle sue spalle è il segno della sovranità ed è chiamato: Consigliere ammirabile, Dio potente, Padre per sempre, Principe della pace;	5 Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру.
6 grande sarà il suo dominio e la pace non avrà fine sul trono di Davide e sul regno, che egli viene a consolidare e rafforzare con il diritto e la giustizia, ora e sempre; questo farà lo zelo del Signore degli eserciti.	6 Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, — ревність Господа сил це чинить.
7 Una parola mandò il Signore contro Giacobbe, essa cadde su Israele.	7 Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.
8 La conoscerà tutto il popolo, gli Efraimiti e gli abitanti di Samaria, che dicevano nel loro orgoglio e nell'arroganza del loro cuore:	8 Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть:
9 "I mattoni sono caduti, ricostruiremo in pietra; i sicomori sono stati abbattuti, li sostituiremo con cedri".	9 «Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.»
10 Il Signore suscitò contro questo popolo i suoi nemici, stimolò i suoi avversari:	10 Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників:
11 gli Aramei dall'oriente, da occidente i Filistei che divorano Israele a grandi morsi. Con tutto ciò non si calma la sua ira e ancora la sua mano rimane stesa.	11 Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.
12 Il popolo non è tornato a chi lo percuoteva; non ha ricercato il Signore degli eserciti.	12 Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил.
13 Pertanto il Signore ha amputato a Israele capo e coda, palma e giunco in un giorno.	13 Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину.
14 L'anziano e i notabili sono il capo, il profeta, maestro di menzogna, è la coda.	14 Старець і знатний — то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст.
15 Le guide di questo popolo lo hanno fuorviato e i guidati si sono perduti.	15 Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули.
16 Perciò il Signore non avrà pietà dei suoi giovani, non si impietosirà degli orfani e delle vedove, perché tutti sono empi e perversi; ogni bocca proferisce parole stolte. Con tutto ciò non si calma la sua ira e ancora la sua mano rimane stesa.	16 Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.
17 Brucia l'iniquità come fuoco che divora rovi e pruni, divampa nel folto della selva, da dove si sollevano colonne di fumo.	17 Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору.
18 Per l'ira del Signore brucia la terra e il popolo è come un'esca per il fuoco; nessuno ha pietà del proprio fratello.	18 Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого.
19 Dilania a destra, ma è ancora affamato, mangia a sinistra, ma senza saziarsi; ognuno mangia la carne del suo vicino.	19 Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого:
20 Manàsse contro Èfraim ed Èfraim contro Manàsse, tutti e due insieme contro Giuda. Con tutto ciò non si calma la sua ira e ancora la sua mano rimane stesa.	20 Манассія — Ефраїма, Ефраїм — Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.