| 1 «En efecto, el Reino de los Cielos es semejante a un propietario que salió a primera hora de la mañana a contratar obreros para su viña. | 1 «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. |
| 2 Habiéndose ajustado con los obreros en un denario al día, los envió a su viña. | 2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. |
| 3 Salió luego hacia la hora tercia y al ver a otros que estaban en la plaza parados, | 3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. |
| 4 les dijo: “Id también vosotros a mi viña, y os daré lo que sea justo.” | 4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. |
| 5 Y ellos fueron. Volvió a salir a la hora sexta y a la nona e hizo lo mismo. | 5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. |
| 6 Todavía salió a eso de la hora undécima y, al encontar a otros que estaban allí, les dice: “¿Por qué estáis aquí todo el día parados?” | 6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? |
| 7 Dícenle: “Es que nadie nos ha contratado.” Díceles: “Id también vosotros a la viña.” | 7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. |
| 8 Al atardecer, dice el dueño de la viña a su administrador: “Llama a los obreros y págales el jornal, empezando por los últimos hasta los primeros.” | 8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. |
| 9 Vinieron, pues, los de la hora undécima y cobraron un denario cada uno. | 9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. |
| 10 Al venir los primeros pensaron que cobrarían más, pero ellos también cobraron un denario cada uno. | 10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. |
| 11 Y al cobrarlo, murmuraban contra el propietario, | 11 А взявши, стали ремствувати на господаря, |
| 12 diciendo: “Estos últimos no han trabajado más que una hora, y les pagas como a nosotros, que hemos aguantado el peso del día y el calor.” | 12 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? |
| 13 Pero él contestó a uno de ellos: “Amigo, no te hago ninguna injusticia. ¿No te ajustaste conmigo en un denario? | |
| 14 Pues toma lo tuyo y vete. Por mi parte, quiero dar a este último lo mismo que a ti. | 14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. |
| 15 ¿Es que no puedo hacer con lo mío lo que quiero? ¿O va a ser tu ojo malo porque yo soy bueno?”. | 15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! |
| 16 Así, los últimos serán primeros y los primeros, últimos». | 16 Так то останні будуть перші, а перші — останні!» |
| 17 Cuando iba subiendo Jesús a Jerusalén, tomó aparte a los Doce, y les dijo por el camino: | 17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: |
| 18 «Mirad que subimos a Jerusalén, y el Hijo del hombre será entregado a los sumos sacerdotes y escribas; le condenarán a muerte | 18 «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. |
| 19 y le entregarán a los gentiles, para burlarse de él, azotarle y crucificarle, y al tercer día resucitará. | 19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.» |
| 20 Entonces se le acercó la madre de los hijos de Zebedeo con sus hijos, y se postró como para pedirle algo. | 20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. |
| 21 El le dijo: «¿Qué quieres?» Dícele ella: «Manda que estos dos hijos míos se sienten, uno a tu derecha y otro a tu izquierda, en tu Reino». | 21 Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.» |
| 22 Replicó Jesús: «No sabéis lo que pedís. ¿Podéis beber la copa que yo voy a beber?» Dícenle: «Sí, podemos». | 22 У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні.» |
| 23 Díceles: «Mi copa, sí la beberéis; pero sentarse a mi derecha o mi izquierda no es cosa mía el concederlo, sino que es para quienes está preparado por mi Padre. | 23 Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.» |
| 24 Al oír esto los otros diez, se indignaron contra los dos hermanos. | 24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. |
| 25 Mas Jesús los llamó y dijo: «Sabéis que los jefes de las naciones las dominan como señores absolutos, y los grandes las oprimen con su poder. | 25 Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. |
| 26 No ha de ser así entre vosotros, sino que el que quiera llegar a ser grande entre vosotros, será vuestro servidor, | 26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. |
| 27 y el que quiera ser el primero entre vosotros, será vuestro esclavo; | 27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. |
| 28 de la misma manera que el Hijo del hombre no ha venido a ser servido, sino a servir y a dar su vida como rescate por muchos». | 28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.» |
| 29 Cuando salían de Jericó, le siguió una gran muchedumbre. | 29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. |
| 30 En esto, dos ciegos que estaban sentados junto al camino, al enterarse que Jesús pasaba, se pusieron a gritar: «¡Señor, ten compasión de nosotros, Hijo de David!» | 30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!» |
| 31 La gente les increpó para que se callaran, pero ellos gritaron más fuerte: «¡Señor, ten compasión de nosotros, Hijo de David!» | 31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!» |
| 32 Entonces Jesús se detuvo, los llamó y dijo: «¿Qué queréis que os haga?» | 32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?» |
| 33 Dícenle: «¡Señor, que se abran nuestros ojos!» | 33 Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися.» |
| 34 Movido a compasión Jesús tocó sus ojos, y al instante recobraron la vista; y le siguieron. | 34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним. |
