Job 16

BIBLIA	Біблія
1 Job tomó la palabra y dijo:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 ¡He oído muchas cosas como ésas! ¡Consoladores funestos sois todos vosotros!	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 «¿No acabarán esas palabras de aire?» O: «¿qué es lo que te pica para responder?»	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 También yo podría hablar como vosotros, si estuvierais en mi lugar; contra vosotros ordenaría discursos, meneando por vosotros mi cabeza;	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 os confortaría con mi boca, y no dejaría de mover los labios.	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 Mas si hablo, no cede mi dolor, y si callo, ¿acaso me perdona?	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 Ahora me tiene ya extenuado; tú has llenado de horror a toda la reunión	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 que me acorrala; mi calumniador se ha hecho mi testigo, se alza contra mí, a la cara me acusa;	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 su furia me desgarra y me persigue, rechinando sus dientes contra mí. Mis adversarios aguzan sobre mí sus ojos,	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 abren su boca contra mí. Ultrajándome hieren mis mejillas, a una se amotinan contra mí.	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 A injustos Dios me entrega, me arroja en manos de malvados.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 Estaba yo tranquilo cuando él me golpeó, me agarró por la nuca para despedazarme. Me ha hecho blanco suyo:	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 me cerca con sus tiros, traspasa mis entrañas sin piedad y derrama por tierra mi hiel.	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 Abre en mí brecha sobre brecha, irrumpe contra mí como un guerrero.	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 Yo he cosido un sayal sobre mi piel, he hundido mi frente en el polvo.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 Mi rostro ha enrojecido por el llanto, la sombra mis párpados recubre.	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 Y eso que no hay en mis manos violencia, y mi oración es pura.	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 ¡Tierra, no cubras tú mi sangre, y no quede en secreto mi clamor!	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 Ahora todavía está en los cielos mi testigo, allá en lo alto está mi defensor,	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 que interpreta ante Dios mis pensamientos; ante él fluyen mis ojos:	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 ¡Oh, si él juzgara entre un hombre y Dios, como entre un mortal y otro mortal!	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 Pues mis años futuros son contados, y voy a emprender el camino sin retorno.	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»