Псалмів 10

Біблія	LXX
1 Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи?	1 εις το τελος ψαλμος τω δαυιδ επι τω κυριω πεποιθα πας ερειτε τη ψυχη μου μεταναστευου επι τα ορη ως στρουθιον
2 Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив.	2 οτι ιδου οι αμαρτωλοι ενετειναν τοξον ητοιμασαν βελη εις φαρετραν του κατατοξευσαι εν σκοτομηνη τους ευθεις τη καρδια
3 Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога.	3 οτι α κατηρτισω καθειλον ο δε δικαιος τι εποιησεν
4 Говорить грішник у своїй буті: «Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього.	4 κυριος εν ναω αγιω αυτου κυριος εν ουρανω ο θρονος αυτου οι οφθαλμοι αυτου εις τον πενητα αποβλεπουσιν τα βλεφαρα αυτου εξεταζει τους υιους των ανθρωπων
5 Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх — він сміхом збуває.	5 κυριος εξεταζει τον δικαιον και τον ασεβη ο δε αγαπων αδικιαν μισει την εαυτου ψυχην
6 Він каже в своїм серці: «Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.»	6 επιβρεξει επι αμαρτωλους παγιδας πυρ και θειον και πνευμα καταιγιδος η μερις του ποτηριου αυτων
7 Уста в нього — повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ.	7 οτι δικαιος κυριος και δικαιοσυνας ηγαπησεν ευθυτητα ειδεν το προσωπον αυτου
8 Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним.
9 Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку.
10 Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті.
11 Каже у своїм серці: «Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.»
12 Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих!
13 Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: «Ти не каратимеш ніколи!»
14 Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті — ти поміч.
15 Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде.
16 Господь — цар на віки вічні, зникли погани з його землі.
17 Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо,
18 щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше.