1Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.2Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде3Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.4Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.5Прибите, мов трава, в’яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.6Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.7Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.8Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.9Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.10Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, —11через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.12Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в’яну.13Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім’я твоє по всі роди.14Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.15Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.16Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі — твоєї слави.17Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,18зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.19Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,20щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;21щоб звіщали ім’я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,22коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.23Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.24Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!25Спервовіку світу ти заснував землю і небеса — діло рук твоїх.26Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.27Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.28Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.