Псалмів 119

¹ Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом.

² Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем.

³ Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять.

⁴ Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми.

⁵ О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи!

⁶ Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління.

⁷ Я буду щирим серцем тобі дякувати, навчаючись твоїх присудів справедливих.

⁸ Я берегтиму твої установи, не покидай мене зовсім.

⁹ Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом.

¹⁰ Усім моїм серцем я тебе шукаю; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх.

¹¹ Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе.

¹² Благословен єси, о Господи! Навчи мене твоїх установ.

¹³ Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх.

¹⁴ Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв понад усі скарби.

¹⁵ Про твої заповіді буду роздумувати і на стежки твої буду вважати.

¹⁶ Установами твоїми я втішатимусь, я не забуду твого слова.

¹⁷ Добре чини з твоїм слугою, щоб я міг жити й твоє слово пильнувати.

¹⁸ Відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону твого!

¹⁹ Я — на землі чужинець, не крий від мене велінь твоїх.

²⁰ Моя душа умліває, бажаючи ввесь час присудів твоїх.

²¹ Ти погрозив гордим, отим проклятим, що від велінь твоїх блудять далеко.

²² Візьми від мене сором і зневагу, бо я беріг твої свідоцтва.

²³ Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене, слуга твій роздумує про твої установи.

²⁴ Бо твої свідоцтва — моя втіха, вони — мої дорадники.

²⁵ Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом.

²⁶ Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ!

²⁷ Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати.

²⁸ Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом.

²⁹ Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій.

³⁰ Я собі вибрав дорогу правди, поставив присуди твої перед собою.

³¹ Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись!

³² Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце.

³³ Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці.

³⁴ Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем.

³⁵ Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха.

³⁶ Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи.

³⁷ Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі!

³⁸ Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою.

³⁹ Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі.

⁴⁰ Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді.

⁴¹ Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову.

⁴² І я відповім тим, що кепкують з мене, — бо я звірився на твоє слово.

⁴³ Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь

⁴⁴ і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні.

⁴⁵ І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю.

⁴⁶ Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва — і не осоромлюся.

⁴⁷ Втішатимуся веліннями твоїми, — я їх люблю.

⁴⁸ І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, — я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи.

⁴⁹ Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію.

⁵⁰ Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє.

⁵¹ Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь.

⁵² Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні — і утішаюсь.

⁵³ Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій.

⁵⁴ Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання.

⁵⁵ Я згадую, о Господи, ночами твоє ім’я і бережу закон твій.

⁵⁶ Це була моя частка, що я беріг твої заповіді.

⁵⁷ Доля моя — Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово.

⁵⁸ З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову!

⁵⁹ Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв.

⁶⁰ Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати.

⁶¹ Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого.

⁶² Опівночі я встану тебе прославляти — за твої присуди справедливі.

⁶³ Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують.

⁶⁴ Земля, о Господи, повна твоєї ласки; навчи мене твоїх установ.

⁶⁵ Добре вчинив єси з твоїм слугою, Господи, за словом твоїм.

⁶⁶ Навчи мене доброго розуму й знання, бо я здаюся на твої веління.

⁶⁷ Поки я не був іще упокорений, блукав я; тепер же я пильную твоє слово.

⁶⁸ Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ.

⁶⁹ Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої,

⁷⁰ їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь.

⁷¹ Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись.

⁷² Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла.

⁷³ Руки твої мене створили й укріпили; настав мене, і я велінь твоїх навчуся.

⁷⁴ Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться, бо я надіюся на твоє слово.

⁷⁵ Знаю, о Господи, що твої присуди справедливі і що ти упокорив мене по правді.

⁷⁶ Милість твоя, молю, нехай мене потішить, за словом твоїм до слуги твого.

⁷⁷ Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій — моя відрада.

⁷⁸ Хай поб’є сором гордих, що мене незаслужено гнітять, я ж над твоїми заповідями буду роздумувати.

⁷⁹ Хай повернуться до мене ті, що тебе бояться і відають твої свідоцтва.

⁸⁰ Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись.

⁸¹ Душа моя знемагає за твоїм спасінням, на слово твоє я надіюсь.

⁸² Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи: Коли мене потішиш?

⁸³ Бо я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю.

⁸⁴ Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш?

⁸⁵ На мене яму викопали горді, а це не за законом твоїм.

⁸⁶ Усі твої веління — правда; мене незаслужено гонять, подай мені допомогу!

⁸⁷ Вони мене ледве зо світу не зігнали, та заповідей твоїх я не покинув.

⁸⁸ Живи мене за твоєю ласкою — я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх.

⁸⁹ Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі.

⁹⁰ Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо.

⁹¹ За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить.

⁹² Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі.

⁹³ Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш.

⁹⁴ Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю.

⁹⁵ Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю.

⁹⁶ У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна.

⁹⁷ Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання.

⁹⁸ Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди.

⁹⁹ Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої — моє розважання.

¹⁰⁰ Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді.

¹⁰¹ Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово.

¹⁰² Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш.

¹⁰³ Які солодкі твої слова для мого піднебіння, — для уст моїх солодші меду!

¹⁰⁴ Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку.

¹⁰⁵ Слово твоє — світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці.

¹⁰⁶ Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі.

¹⁰⁷ Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом!

¹⁰⁸ Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів.

¹⁰⁹ Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю.

¹¹⁰ Поставили безбожні сильце на мене, та я від заповідей твоїх не відхилився.

¹¹¹ Твої свідоцтва — спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця.

¹¹² Я нахилив моє серце виконувати твої установи: повіки й на кожнім кроці.

¹¹³ Я ненавиджу двоєдушних, а люблю — закон твій.

¹¹⁴ Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь.

¹¹⁵ Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога.

¹¹⁶ Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався.

¹¹⁷ Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму.

¹¹⁸ Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда — їхня думка.

¹¹⁹ Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва.

¹²⁰ Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.

¹²¹ Я творив суд і справедливість, — гнобителям моїм мене не видай.

¹²² Будь запорукою слузі твоєму на благо, нехай не гнітять мене горді.

¹²³ Очі мої знемоглися, чекаючи на твоє спасіння, на слово твоєї правди.

¹²⁴ Вчини з твоїм рабом за твоєю ласкою і навчи мене твоїх установ.

¹²⁵ Я твій слуга, настав мене на розум, щоб я спізнав твої свідоцтва.

¹²⁶ Час Господеві діяти! Порушили закон твій.

¹²⁷ Тим і люблю твої веління, над золото, над щире.

¹²⁸ Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу.

¹²⁹ Дивні твої свідоцтва, тому душа моя їх пильнує.

¹³⁰ Слова твої, відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим.

¹³¹ Широко відкриваю уста мої, прагну, бо я велінь твоїх бажаю.

¹³² Обернись до мене й змилуйся надо мною, як ти звичайно робиш із тими, що люблять твоє ім’я.

¹³³ Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною.

¹³⁴ Визволь мене від гніту людини, і твої заповіді я пильнуватиму.

¹³⁵ Світи твоїм обличчям на слугу твого і навчи мене твоїх установ.

¹³⁶ Потоками з очей моїх ллються сльози, бо не додержується більш закон твій.

¹³⁷ Ти — справедливий, Господи, і праві твої присуди!

¹³⁸ Ти заповів твої свідоцтва в справедливості й великій правді.

¹³⁹ Моя горливість мене виснажила, бо противники мої забули твоє слово.

¹⁴⁰ Глагол твій — понад усяку пробу, і слуга твій його любить.

¹⁴¹ Малий я, і гордують мною, та заповідей твоїх не забуваю.

¹⁴² Справедливість твоя — справедливість вічна, і закон твій — правда.

¹⁴³ Напасть і горе на мене напосіли, веління твої — моя відрада.

¹⁴⁴ Свідоцтва твої — вічна справедливість; дай мені розуму, і я буду жити.

¹⁴⁵ З усього серця взиваю: Вислухай мене, Господи! — я установи твої буду пильнувати.

¹⁴⁶ До тебе я взиваю: Спаси мене! Я берегтиму твої свідоцтва.

¹⁴⁷ Удосвіта встаю і допомоги благаю, надіюся на слово твоє.

¹⁴⁸ Очима випереджую нічні сторожі, щоб розважати над твоїм глаголом.

¹⁴⁹ Почуй мій голос, за твоїм милосердям, Господи, живи мене, як звик єси робити.

¹⁵⁰ Наблизились гонителі мої несправедливі, а від закону твого віддалились.

¹⁵¹ Близько єси, о Господи, і всі твої веління — правда.

¹⁵² Віддавна з твоїх свідоцтв знаю, що ти їх заснував навіки.

¹⁵³ Поглянь на моє горе й визволь мене, бо я не забуваю закону твого.

¹⁵⁴ Обстань за мою справу й викупи мене! Живи мене за твоїм словом!

¹⁵⁵ Далеко від грішників спасіння, бо вони твоїх установ не шукають.

¹⁵⁶ Милість твоя, о Господи, велика; живи мене, як звик єси робити.

¹⁵⁷ Сила гонителів та противників у мене, але від твоїх свідоцтв я не ухилявся.

¹⁵⁸ Бачу відступників я і бриджуся ними, бо не пильнують слова твого.

¹⁵⁹ Глянь, як я заповіді твої люблю! Господи, живи мене за твоїм милосердям.

¹⁶⁰ Початок твого слова — правда, і вічний кожний присуд справедливости твоєї.

¹⁶¹ Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце.

¹⁶² Радію твоїм словом, неначе той, хто знайшов велику здобич.

¹⁶³ Я ненавиджу кривду й гидую нею, люблю закон твій.

¹⁶⁴ Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі.

¹⁶⁵ Глибокий мир тим, що закон твій люблять, — вони не спіткнуться.

¹⁶⁶ Надіюсь на твоє спасіння, Господи, веління твої виконую.

¹⁶⁷ Душа моя свідоцтва твої пильнує і любить їх вельми.

¹⁶⁸ Пильную заповіді твої і свідоцтва твої, бо всі мої дороги перед тобою.

¹⁶⁹ Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде, дай мені розум за твоїм словом.

¹⁷⁰ Нехай моя молитва прийде перед тебе, визволь мене за твоїм словом.

¹⁷¹ Нехай мої уста хвалу возносять, бо ти мене твоїх установ навчаєш.

¹⁷² Язик мій хай співає твоє слово; всі бо твої веління — справедливі.

¹⁷³ Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав.

¹⁷⁴ Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій — моя відрада.

¹⁷⁵ Нехай моя душа живе й тебе хвалить, і твої присуди нехай мені допоможуть.

¹⁷⁶ Блукаю, мов вівця, що заблудила; шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю.