Псалмів 69

¹ Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.

² Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.

³ Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.

⁴ Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.

⁵ Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити — ворогів моїх брехливих — сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?

⁶ Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.

⁷ Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!

⁸ За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.

⁹ Чужий я став і братам рідним; сторонній — синам матері моєї.

¹⁰ Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.

¹¹ Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.

¹² Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.

¹³ Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.

¹⁴ Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.

¹⁵ Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!

¹⁶ Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.

¹⁷ Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого.

¹⁸ і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом.

¹⁹ Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!

²⁰ Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.

²¹ Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, — та не знайшов нікого.

²² Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.

²³ Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, — сіттю.

²⁴ Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.

²⁵ Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.

²⁶ Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.

²⁷ Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.

²⁸ одай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.

²⁹ Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.

³⁰ Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.

³¹ Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.

³² І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.

³³ Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше, ви, що шукаєте Бога.

³⁴ Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.

³⁵ Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.

³⁶ Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.

³⁷ Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.