Job 19

BIBLIA	Біблія
1 Job tomó la palabra y dijo:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 ¿Hasta cuándo afligiréis mi alma y a palabras me acribillaréis?	2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3 Ya me habéis insultado por diez veces, me habéis zarandeado sin reparo.	3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4 Aunque de hecho hubiese errado, en mí solo quedaría mi yerro.	4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5 Si es que aún queréis triunfar de mí y mi oprobio reprocharme,	5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6 sabed ya que es Dios quien me hace entuerto, y el que en su red me envuelve.	6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7 Si grito: ¡Violencia!, no obtengo respuesta; por más que apelo, no hay justicia.	7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!
8 El ha vallado mi ruta para que yo no pase, ha cubierto mis senderos de tinieblas.	8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9 Me ha despojado de mi gloria, ha arrancado la corona de mi frente.	9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10 Por todas partes me mina y desaparezco, arranca como un árbol mi esperanza.	10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11 Enciende su ira contra mí, me considera su enemigo.	11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12 En masa sus huestes han llegado, su marcha de asalto han abierto contra mí, han puesto cerco a mi tienda.	12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13 A mis hermanos ha alejado de mí, mis conocidos tratan de esquivarme.	13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14 Parientes y deudos ya no tengo, los huéspedes de mi casa me olvidaron.	14
15 Por un extraño me tienen mis criadas, soy a sus ojos un desconocido.	15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16 Llamo a mi criado y no responde, aunque le implore con mi propia boca.	16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17 Mi aliento repele a mi mujer, fétido soy para los hijos de mi vientre.	17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18 Hasta los chiquillos me desprecian, si me levanto, me hacen burla.	18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19 Tienen horror de mí todos mis íntimos, los que yo más amaba se han vuelto contra mí.	19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20 Bajo mi piel mi carne cae podrida, mis huesos se desnudan como dientes.	20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21 ¡Piedad, piedad de mí, vosotros mis amigos, que es la mano de Dios la que me ha herido!	21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22 ¿Por qué os cebáis en mí como hace Dios, y no os sentís ya ahítos de mi carne?	22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23 ¡Ojalá se escribieran mis palabras, ojalá en monumento se grabaran,	23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24 y con punzón de hierro y buril, para siempre en la roca se esculpieran!	24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!
25 Yo sé que mi Defensor está vivo, y que él, el último, se levantará sobre el polvo.	25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26 Tras mi despertar me alzará junto a él, y con mi propia carne veré a Dios.	26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27 Yo, sí, yo mismo le veré, mis ojos le mirarán, no ningún otro. ¡Dentro de mí languidecen mis entrañas!	27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28 Y si vosotros decís: «¿Cómo atraparle, qué pretexto hallaremos contra él?»,	28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —
29 temed la espada por vosotros mismos, pues la ira se encenderá contra las culpas y sabréis que hay un juicio.	29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»