Hebraeos 8

Nova Vulgata	Біблія
¹ Caput autem super ea, quae dicuntur: talem habemus ponti ficem, qui consedit in dextera throni Maiestatis in caelis,	¹ Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,
² sanctorum minister et tabernaculi veri, quod fixit Dominus, non homo.	² служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
³ Omnis enim pontifex ad offerenda munera et hostias constituitur; unde necesse erat et hunc habere aliquid, quod offerret.	³ Усякий бо архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви: ось чому й він мусить щось мати, щоб принести.
⁴ Si ergo esset super terram, nec esset sacerdos, cum sint qui offerant secundum legem munera;	⁴ Тож якби був на землі, він не був би навіть священиком, бо є вже інші священики, які приносять дари за законом
⁵ qui figurae et umbrae deserviunt caelestium, sicut responsum est Moysi, cum consummaturus esset tabernaculum: “ Vide enim, inquit, omnia facies secundum exemplar, quod tibi ostensum est in monte ”.	⁵ та служать образу й тіні небесної святині згідно зо словом, як про те повчив Господь Мойсея заздалегідь, коли той збирався будувати намет: «Гляди, — мовив, — зроби все за зразком, який тобі був показаний на горі.»
⁶ Nunc autem differentius sortitus est ministerium, quanto et melioris testamenti mediator est, quod in melioribus repromissionibus sancitum est.	⁶ Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях.
⁷ Nam si illud prius culpa vacasset, non secundi locus inquireretur;	⁷ Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого.
⁸ vituperans enim eos dicit: “ Ecce dies veniunt, dicit Dominus, et consummabo super domum Israel et super domum Iudae testamentum novum;	⁸ Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт:
⁹ non secundum testamentum, quod feci patribus eorum in die, qua apprehendi manum illorum, ut educerem illos de terra Aegypti; quoniam ipsi non permanserunt in testamento meo, et ego neglexi eos, dicit Dominus.	⁹ не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», — говорить Господь.
¹⁰ Quia hoc est testamentum, quod testabor domui Israel post dies illos, dicit Dominus, dando leges meas in mentem eorum, et in corde eorum superscribam eas; et ero eis in Deum, et ipsi erunt mihi in populum.	¹⁰ Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом.
¹¹ Et non docebit unusquisque civem suum, et unusquisque fratrem suum dicens: “Cognosce Dominum”; quoniam omnes scient me, a minore usque ad maiorem eorum,	¹¹ Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати.
¹² quia propitius ero iniquitatibus eorum et peccatorum illorum iam non memorabor ”.	¹² Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.»
¹³ Dicendo “ novum ” veteravit prius; quod autem antiquatur et senescit, prope interitum est.	¹³ А коли каже «новий», то об’являє перший старим. А що передавнене й застаріле — те близько заникнення.