Псалмів 44

Біблія	NEW JERUSALEM
1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.	1 [For the choirmaster Of the sons of Korah Poem] God, we have heard for ourselves, our ancestorshave told us, of the deeds you did in their days, in days of old,
2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.	2 by your hand. To establish them in the land you drove out nations, to make room for them you harriedpeoples.
3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.	3 It was not their own sword that won the land, nor their own arms which made them victorious, but yourhand it was and your arm, and the light of your presence, for you loved them.
4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.	4 You are my king, my God, who decreed Jacob's victories;
5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.	5 through you we conquered our opponents, in your name we trampled down those who rose up againstus.
6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.	6 For my trust was not in my bow, my victory was not won by my sword;
7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;	7 it was you who saved us from our opponents, you who put to shame those who hate us.
8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.	8 Our boast was always of God, we praised your name without ceasing.Pause
9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.	9 Yet now you have abandoned and humiliated us, you no longer take the field with our armies,
10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.	10 you leave us to fall back before the enemy, those who hate us plunder us at wil .
11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.	11 You hand us over like sheep for slaughter, you scatter us among the nations,
12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.	12 you sell your people for a trifle and make no profit on the sale.
13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.	13 You make us the butt of our neighbours, the mockery and scorn of those around us,
14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.	14 you make us a by-word among nations, other peoples shake their heads over us.
15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.	15 Al day long I brood on my disgrace, the shame written clear on my face,
16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває	16 from the sound of insult and abuse, from the sight of hatred and vengefulness.
17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.	17 Al this has befal en us though we had not forgotten you, nor been disloyal to your covenant,
18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,	18 our hearts never turning away, our feet never straying from your path.
19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,	19 Yet you have crushed us in the place where jackals live, and immersed us in shadow dark as death.
20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.	20 Had we forgotten the name of our God and stretched out our hands to a foreign god,
21 Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,	21 would not God have found this out, for he knows the secrets of the heart?
22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.	22 For your sake we are being massacred all day long, treated as sheep to be slaughtered.
23 Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.	23 Wake, Lord! Why are you asleep? Awake! Do not abandon us for good.
24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!	24 Why do you turn your face away, forgetting that we are poor and harrassed?
25 Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?	25 For we are bowed down to the dust, and lie prone on the ground.
26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.	26 Arise! Come to our help! Ransom us, as your faithful love demands.
27 Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.