Псалмів 44

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.	1 Au maître de chant. Des fils de Coré. Méditation.
2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.	2 Ô Dieu, nos oreilles l’ont entendu, nos pères nous l’ont raconté, ce que tu as fait de leur temps, de ta propre main: c’était dans les jours anciens.
3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.	3 Pour les installer, tu as déplanté des nations; tu les as mis au large en malmenant des peuples.
4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.	4 Ce n’est pas leur épée qui leur donna leur terre, ce n’est pas leur force qui les fit réussir. C’est ta main, c’est ton bras, c’est l’éclat de ta face, parce que tu les aimais.
5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.	5 C’est toi, mon roi et mon Dieu, qui décides les victoires de Jacob.
6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.	6 Grâce à toi nous enfonçons l’adversaire, grâce à ton Nom nous piétinons celui d’en face.
7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;	7 Je ne mettrai pas ma confiance dans mon arc, et ce n’est pas mon épée qui me sauvera.
8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.	8 Mais c’est toi qui nous sauves de l’adversaire, c’est toi qui mets l’ennemi en déroute.
9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.	9 Nous sommes prêts à te louer tous les jours, nous voulons célébrer à jamais ton Nom.
10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.	10 Pourtant tu nous as rejetés, couverts de honte et tu ne sors plus avec nos armées.
11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.	11 Tu nous fais reculer face à l’adversaire et nos ennemis pillent comme ils le veulent.
12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.	12 Tu as fait de nous des moutons d’abattoir, et tu nous as dispersés entre les nations.
13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.	13 Tu vends ton peuple à prix dérisoire sans rien gagner dans l’opération.
14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.	14 Tu nous couvres de honte devant nos voisins, les peuples tout autour en parlent et se moquent.
15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.	15 Tu fais de nous la fable des nations, à l’étranger on fait des gestes de mépris.
16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває	16 Tous les jours je porte mon humiliation. Je vais le visage couvert de honte
17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.	17 sous les cris d’insulte et les blasphèmes, et j’ai sous les yeux celui qui hait et se venge.
18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,	18 Que de coups! et nous ne t’avions pas oublié, ni délaissé ton alliance,
19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,	19 nos cœurs ne s’étaient pas repris, nos pas n’avaient pas dévié de ta route.
20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.	20 Mais tu nous as écrasés au désert des serpents, tu as fait tomber sur nous l’obscurité.
21 Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,	21 Si nous avions oublié le nom de notre Dieu et tendu nos mains vers un dieu étranger,
22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.	22 Dieu l’aurait vu, bien sûr, car il connaît les secrets du cœur.
23 Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.	23 Mais c’est pour toi qu’on nous massacre tous les jours et qu’on nous traite comme moutons d’abattoir.
24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!	24 Réveille-toi, pourquoi dors-tu, Seigneur? Lève-toi, ne nous rejette pas jusqu’au bout.
25 Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?	25 Pourquoi cacher ta face? Oublies-tu notre misère et l’oppression?
26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.	26 Nous nous traînons dans la poussière, non pas vivants mais rampant sur la terre.
27 Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.	27 Debout, viens nous secourir, fais honneur à ta bonté et libère-nous.