Ad Corinthios II 7

Nova Vulgata	Біблія
¹ Has igitur habentes promissio nes, carissimi, mundemus nos ab omniinquinamento carnis et spiritus, perficientes sanctificationem in timore Dei.	¹ Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.
² Capite nos! Neminem laesimus, neminem corrupimus, neminem circumvenimus.	² Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого.
³ Nonad condemnationem dico; praedixi enim quod in cordibus nostris estis adcommoriendum et ad convivendum.	³ Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом.
⁴ Multa mihi fiducia est apud vos, multa mihigloriatio pro vobis; repletus sum consolatione, superabundo gaudio in omnitribulatione nostra.	⁴ У мене велике до вас довір’я, я вельми пишаюся вами. Я — повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей.
⁵ Nam et cum venissemus Macedoniam, nullam requiem habuitcaro nostra, sed omnem tribulationem passi: foris pugnae, intus timores.	⁵ Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні — борні, страхання всередині.
⁶ Sed qui consolatur humiles, consolatus est nos Deus in adventu Titi;	⁶ Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита;
⁷ nonsolum autem in adventu eius sed etiam in solacio, quo consolatus est in vobis,referens nobis vestrum desiderium, vestrum fletum, vestram aemulationem pro me,ita ut magis gauderem.	⁷ і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше.
⁸ Quoniam etsi contristavi vos in epistula, non me paenitet; etsi paeniteret —video quod epistula illa, etsi ad horam, vos contristavit —	⁸ Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, — бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас —
⁹ nunc gaudeo, nonquia contristati estis, sed quia contristati estis ad paenitentiam; contristatienim estis secundum Deum, ut in nullo detrimentum patiamini ex nobis.	⁹ тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди.
¹⁰ Quaeenim secundum Deum tristitia, paenitentiam in salutem stabilem operatur; saeculiautem tristitia mortem operatur.	¹⁰ Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу — смерть спричинює.
¹¹ Ecce enim hoc ipsum secundum Deumcontristari: quantam in vobis operatum est sollicitudinem, sed defensionem, sedindignationem, sed timorem, sed desiderium, sed aemulationem, sed vindictam! Inomnibus exhibuistis vos incontaminatos esse negotio.	¹¹ Ось бо той смуток задля Бога — яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.
¹² Igitur etsi scripsivobis, non propter eum, qui fecit iniuriam, nec propter eum, qui passus est, sedad manifestandam sollicitudinem vestram, quam pro nobis habetis, ad vos coramDeo.	¹² А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість.
¹³ Ideo consolati sumus. In consolatione autem nostra abundantius magis gavisi sumus super gaudium Titi,quia refectus est spiritus eius ab omnibus vobis;	¹³ Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.
¹⁴ et si quid apud illum devobis gloriatus sum, non sum confusus, sed sicut omnia vobis in veritate locutisumus, ita et gloriatio nostra, quae fuit ad Titum, veritas facta est.	¹⁴ А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою.
¹⁵ Etviscera eius abundantius in vos sunt, reminiscentis omnium vestrum oboedientiam,quomodo cum timore et tremore excepistis eum.	¹⁵ Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням.
¹⁶ Gaudeo quod in omnibus confido in vobis.	¹⁶ Радію, що можу на вас покластись у всьому.