Псалмів 49

Torna indietro

Біблія	Pattloch Bibel
¹ Провідникові хору. Синів Кораха. Псалом.	¹ [Dem Chorleiter. Von den Korachiten. Ein Psalm.]
² Слухайте це, усі народи, уважайте, всі мешканці світу:	² Höret dies, ihr Völker alle, lauschet, all ihr Erdbewohner,
³ і люди прості, і вельможні, разом багаті й бідні.	³ ihr Bürger und ihr Herren, ihr Reichen samt den Armen!
⁴ Уста мої казатимуть слова мудрі і думка серця мого — розумні речі.	⁴ Mein Mund trägt Weisheit vor; das Sinnen meines Herzens bietet Einsicht.
⁵ Я нахилю до притчі моє вухо, відкрию мою загадку під гусла.	⁵ Ich will mein Ohr dem Weisheitsspruche neigen, zum Zitherklang mein Rätselfragen lösen!
⁶ Чого б то мусів я боятися за лихої години, коли мене оточить несправедливість тих, які на мене засідають,	⁶ Was soll ich mich fürchten in schlimmen Tagen, wenn die Bosheit meiner Verfolger mich umringt?
⁷ вповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим?	⁷ Sie verlassen sich auf ihr Vermögen, rühmen sich der Größe ihres Reichtums.
⁸ Таж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе.	⁸ Doch loskaufen kann sich keiner oder Gott sein Lösegeld zahlen.
⁹ Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може	⁹ Der Loskauf seines Lebens ist zu teuer; er muß für immer davon Abstand nehmen,
¹⁰ так, щоб він жив повіки й не бачив могили ніколи.	¹⁰ daß er weiterleben könne und ewig nicht die Grube schaue.
¹¹ Бож бачить він, що мудрі умирають, однаково і дурень, і безумний гинуть і свої багатства іншим залишають.	¹¹ Man sieht ja: Weise müssen sterben; genauso gehen Tor und Narr zugrunde. Sie hinterlassen ihr Vermögen anderen.
¹² Могили — домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами.	¹² Gräber sind ihr Haus für ewig, ihre Wohnung immerdar, ob sie auch Länder einst ihr eigen nannten.
¹³ Таж людина в багатстві не звікує, подібна до скотини, яка гине.	¹³ Der Mensch jedoch in seiner Pracht bedenkt das nicht; er gleicht dem Vieh, das stumm zugrunde geht. -
¹⁴ Така дорога тих, що нерозумно на себе покладаються, і такий кінець тих, що милуються з свого щастя.	¹⁴ Dies ist das Los der Unbekümmerten, das Ende jener, denen die eigenen Sprüche gefallen: [Zwischenspiel]
¹⁵ Ведуть їх, як отару, до Шеолу; смерть пасе їх, і справедливі панують над ними. Скоро їхня постать зникне, — Шеол домівкою їм буде.	¹⁵ Wie Schafe rennen sie zur Unterwelt hinab, der Tod weidet sie; geradewegs steigen sie hinunter ins Grab; ihre Gestalt zerfällt, die Unterwelt wird ihre Wohnstatt.
¹⁶ Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе.	¹⁶ Gott selbst aber kauft mein Leben los, da er mich den Krallen der Unterwelt entreißt. [Zwischenspiel]
¹⁷ е лякайсь, як хто розбагатіє, коли побільшиться пишність його дому.	¹⁷ Hab keine Angst, wenn einer reich wird, die Schätze seines Hauses sich mehren!
¹⁸ Бо, як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде.	¹⁸ Denn beim Sterben nimmt er dies alles nicht mit, seine Schätze folgen ihm nicht hinab.
¹⁹ Хоч він і благословляв себе за життя свого, — хвалитимуть тебе, що дбав за себе, —	¹⁹ Mag er zeitlebens sich selber schmeicheln: "Man rühmt dich, weil du so tüchtig warst",
²⁰ та все ж таки він піде до роду батьків своїх, що не побачать світла вже ніколи.	²⁰ er muß doch zur Schar seiner Ahnen gehen, die ewig nicht mehr das Licht erblicken.
²¹ Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине.	²¹ Der Mensch jedoch in seiner Pracht bedenkt das nicht; er gleicht dem Vieh, das stumm zugrunde geht.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati