Псалмів 44

¹ Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.

² Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.

³ Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.

⁴ Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.

⁵ Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.

⁶ Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.

⁷ Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;

⁸ але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.

⁹ Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.

¹⁰ Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.

¹¹ Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.

¹² Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.

¹³ Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.

¹⁴ Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.

¹⁵ Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.

¹⁶ Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває

¹⁷ від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.

¹⁸ Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,

¹⁹ і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,

²⁰ коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.

²¹ Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,

²² то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.

²³ Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.

²⁴ Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!

²⁵ Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?

²⁶ Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.

²⁷ Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.