Псалмів 69

Біблія	NOVA VULGATA
1 Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.	1 Magistro chori. Secundum " Lilia... ". David.
2 Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.	2 Salvum me fac, Deus, quoniam venerunt aquae usque ad guttur meum.
3 Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.	3 Infixus sum in limo profundi, et non est substantia; veni in profunda aquarum, et fluctus demersit me.
4 Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.	4 Laboravi clamans, raucae factae sunt fauces meae; defecerunt oculi mei, dum spero in Deum meum.
5 Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити — ворогів моїх брехливих — сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?	5 Multiplicati sunt super capillos capitis mei, qui oderunt me gratis. Confortati sunt, qui persecuti sunt me inimici mei mendaces; quae non rapui, tunc exsolvebam.
6 Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.	6 Deus, tu scis insipientiam meam, et delicta mea a te non sunt abscondita.
7 Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!	7 Non erubescant in me, qui exspectant te, Domine, Domine virtutum. Non confundantur super me, qui quaerunt te, Deus Israel.
8 За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.	8 Quoniam propter te sustinui opprobrium, operuit confusio faciem meam;
9 Чужий я став і братам рідним; сторонній — синам матері моєї.	9 extraneus factus sum fratribus meis et peregrinus filiis matris meae.
10 Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.	10 Quoniam zelus domus tuae comedit me, et opprobria exprobrantium tibi ceciderunt super me.
11 Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.	11 Et flevi in ieiunio animam meam, et factum est in opprobrium mihi.
12 Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.	12 Et posui vestimentum meum cilicium, et factus sum illis in parabolam.
13 Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.	13 Adversum me loquebantur, qui sedebant in porta, et in me canebant, qui bibebant vinum.
14 Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.	14 Ego vero orationem meam ad te, Domine, in tempore beneplaciti, Deus. In multitudine misericordiae tuae exaudi me, in veritate salutis tuae.
15 Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!	15 Eripe me de luto, ut non infigar, eripiar ab iis, qui oderunt me, et de profundis aquarum.
16 Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.	16 Non me demergat fluctus aquarum, neque absorbeat me profundum, neque urgeat super me puteus os suum.
17 Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого.	17 Exaudi me, Domine, quoniam benigna est misericordia tua; secundum multitudinem miserationum tuarum respice in me.
18 і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом.	18 Et ne avertas faciem tuam a puero tuo; quoniam tribulor, velociter exaudi me.
19 Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!	19 Accede ad animam meam, vindica eam, propter inimicos meos redime me.
20 Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.	20 Tu scis opprobrium meum et confusionem meam et reverentiam meam. - In conspectu tuo sunt omnes, qui tribulant me;
21 Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, — та не знайшов нікого.	21 opprobrium contrivit cor meum, et elangui. Et sustinui, qui simul contristaretur, et non fuit, et qui consolaretur, et non inveni.
22 Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.	22 Et dederunt in escam meam fel et in siti mea potaverunt me aceto.
23 Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, — сіттю.	23 Fiat mensa eorum coram ipsis in laqueum et in retributiones et in scandalum.
24 Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.	24 Obscurentur oculi eorum, ne videant, et lumbos eorum semper infirma.
25 Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.	25 Effunde super eos iram tuam, et furor irae tuae comprehendat eos.
26 Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.	26 Fiat commoratio eorum deserta, et in tabernaculis eorum non sit qui inhabitet.
27 Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.	27 Quoniam, quem tu percussisti, persecuti sunt, et super dolorem eius, quem vulnerasti, addiderunt.
28 одай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.	28 Appone iniquitatem super iniquitatem eorum, et non veniant ad iustitiam tuam.
29 Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.	29 Deleantur de libro viventium et cum iustis non scribantur.
30 Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.	30 Ego autem sum pauper et dolens; salus tua, Deus, suscipit me.
31 Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.	31 Laudabo nomen Dei cum cantico et magnificabo eum in laude.
32 І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.	32 Et placebit Domino super taurum, super vitulum cornua producentem et ungulas.
33 Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше, ви, що шукаєте Бога.	33 Videant humiles et laetentur; quaerite Deum, et vivet cor vestrum,
34 Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.	34 quoniam exaudivit pauperes Dominus et vinctos suos non despexit.
35 Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.	35 Laudent illum caeli et terra, maria et omnia reptilia in eis.
36 Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.	36 Quoniam Deus salvam faciet Sion et aedificabit civitates Iudae; et inhabitabunt ibi et possidebunt eam.
37 Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.	37 Et semen servorum eius hereditabunt eam; et, qui diligunt nomen eius, habitabunt in ea.